Біженці з Ліберії дісталися території сусідньої Сьєрра-Леоне значно раніше, ніж світова громадськість дізналася про те, що не перший рік жевріюче протиборство між хазяїном Монровії президентом Тейлором та ліберійськими повстанцями вибухнуло вогнем масштабної громадянської війни. Втім, після поїздки до Сьєрра-Леоне та знайомства з тамтешніми політико-соціальними реаліями, такому явному дисонансу (щонайменше — місяцi два) між інформаційними потоками, що виплеснулися за межі регіону, і міграційними всередині його, дивуватися не слід. У зв’язку з цим частково має слушність командир 20-го вертолітного загону українського контингенту миротворчих сил у Сьєрра-Леоне, полковник Василь Чуп, який звернув увагу «Дня», що живуть громадяни переважної більшості держав Західної Африки настільки розмірено, наскільки стрімко виникають конфлікти між урядами цих держав та опозицією.
На перший погляд, може шокувати те, що з 1960 по 1990 рік (тобто — з моменту отримання західноафриканськими країнами «колоніальної свободи» до розпаду СРСР) у регіоні сталося 72 державних перевороти. Однак складно не помітити, що більш ніж бурхлива політична чехарда відбувалася (і відбувається) у тих країнах, де громадянська активність населення близька до абсолютного нуля. Тоді як щільність озброєності африканців (переважно, вогнепальною зброєю американського та радянського виробництва), навпаки, спрямована в нескінченність. За даними, яким сміливо можна довіряти, із 30 мільйонів одиниць зброї всієї Африки (включно з діючими арміями) 8 мільйонів припадає на її багатий на алмази, золото, алюміній, уранові руди. Західний субрегіон. При цьому 60 відсотків зброї знаходиться в руках цивільного населення. Багатство африканського Заходу стало парадоксальним джерелом бідності його народів: бідність і війна взаємопов’язані, а бідними у Сьєрра-Леоне є усі племена, які її населяють. Таке звичне, здавалося б, поняття, як медичне обслуговування, у Сьєрра-Леоне, яка є швидше типовим зразком, цілком відсутнє у провінції та майже цілковито — в містах.
«Якщо зірки загоряються — значить, це комусь потрібно», — так висловився щодо ідейних причин африканських громадянських війн відставний український полковник, а нині — заступник Генерального менеджера сьєрра-леонської авіакомпанії (контрольованої російським капіталом) «Paramount» Віктор Крохмалєв. До цієї образної тези варто додати ще одну: «Запалити зірки в рухомій інстинктами голодній Західній Африці — простіше простого».
Автору цих рядків довелося бути свідком, як африканець погодився, щоб його дружина оголеною позувала перед фотографами лише за 6000 леонів (за нинішнім курсом — це близько $3). А після того, як стало відомо, що на сході Сьєрри практика обміну дітей на продукти (наскільки можна судити, в Ліберії, розташованій за сто кілометрів на схід, ситуація сильно не відрізняється), — звичайна справа, останні сумніви, що «настроїти» одне селище проти іншого там — дешевше, ніж сходити до ресторану в Києві, розвіялися остаточно. І це — зовсім не метафора. Як i те, що справжня причина конфліктів і воєн, як правило, надовго залишається «за кадром». А вона може полягати і в тому, що за наявності стабільності, міцної держави та нормальної роботи його механізмів навіть з огляду на всюдисущу корупцію було б уже не так зручно працювати тим, хто намагається контролювати, зокрема, «чорний» видобуток алмазів. Вона не обмежується тільки тими копальнями, які контролюють повстанці (торгівлю з ними забороняє ембарго ООН). Купити невраховані алмази у Сьєрра-Леоне — не важче, ніж насіння в Києві. Як правило, не виникає і проблем з їхнiм вивезенням із країни. А суворий контроль ввезення у цивілізованих країнах ще ніколи не був серйозною перешкодою для тих, хто налагодив справу та поставив її на потік.
Більше того, якщо звернути увагу на те, як нині розвиваються події у Ліберії, то напрошується висновок, що вони дуже сильно нагадують події семирiчної давностi в Сьєрра-Леоне. Президент Тейлор звинувачує правителів Гвінеї у тому, що вони допомагають повстанцям. Свого часу, в цьому ж звинувачував самого Тейлора президент Сьєрри Ахмед Кабахха. Що, до речі, послугувало підставою для резолюції ООН, згідно якої президента Ліберії прирахували до «воєнних злочинців». У 1997 лад у Сьєрра-Леоне навели нігерійці. Ті самі, на базі яких під егідою ООН було створено миротворчий контингент Нігерії. Саме їх, нігерійців, і хочуть запустити в Ліберію першими...
Низку аналогій можна було б продовжити, але суть від цього не зміниться: на нещастя для бідного населення найбагатших країн, воно приречене жити в умовах політичної нестабільності. А напис на «бігборді» поблизу аеропорту Лунгі у Сьєррі («Європейцю, якщо ти не можеш нам допомогти, не корумпуй нас!») навряд чи помітять представники європейських, американських, російських компаній, які внаслідок специфiки західноафриканського клімату просто не в змозі «окультурити» тамтешні ринки алмазів, золота, алюмінію, уранових руд etc.
