Учора Франція отримала оновлений уряд, який вже встигли назвати «урядом знайомих облич». Призначений після відставки Жана-П’єра Раффарена прем’єр-міністр Домінік де Вільпен, який раніше посідав пост міністра внутрішніх справ, провів косметичну «зачистку» попереднього кабінету — більшість ключових позицій в оновленому уряді зберегли за собою давні соратники президента, пересівши в інші крісла. І все ж новий кабінет приніс і дві родзинки.
Перша — свого роду комічна. Керівником зовнішньополітичного відомства в оновленому уряді став Філіп Дуст-Блазі — кардіолог, який досі був міністром охорони здоров’я. Більшість оглядачів уже скептично відгукуються про можливості нового міністра закордонних справ у дипломатичній сфері, а преса саркастично обговорює «сумний настрій» у зовнішньополітичному відомстві після оголошення складу кабінету.
Однак головним дискусійним моментом стало очікуване призначення на посаду міністра внутрішніх справ, другого за значенням у французькій урядовій ієрархії, динамічного й популярного лідера правлячої пропрезидентської партії Союз за народний рух Ніколя Саркозі. Свого часу, на «доброзичливе» прохання Ширака у зв’язку з «неспроможністю», він був змушений покинути посаду міністра фінансів. Тим більш інтригуючим стало повернення Саркозі до уряду.
Саркозі, як і нинішній прем’єр де Вільпен, не приховує своїх амбіцій — обидва претендують на президентську посаду, яка звільниться 2007 року. Знаменно, що саме Саркозі, на думку аналітиків і мас-медіа, стане наступником Ширака. Експерти твердять, що в новому уряді тепер сформуються два центри ваги: один із них сконцентрується навколо прем’єра, якого вважають вірним сподвижником Ширака і прихильником помірної, соціально-орієнтованої політики, а інший — навколо глави МВС, відомого як прихильник ліберальних реформ. Одні бачать у такій конфігурації кабінету міністрів запоруку його стійкості та збалансованості, інші, навпаки, вважають, що в такому «напруженому» вигляді уряд не зможе проіснувати довго.
Те, що де Вільпен дав можливість Саркозі стати другою людиною в уряді, можна витлумачити двояко. Можливо, це заклик до здорового чесного суперництва (кандидатура Саркозі також розглядалася при призначенні прем’єра) з прицілом на майбутнє. Так, прем’єр-міністр заявив, що між ним і його, як вважатиметься, опонентом Ніколя Саркозі немає жодних розбіжностей. «Я надзвичайно радий, що можу розраховувати на його талант. Французи втомилися від особистих розбратів», — підкреслив де Вільпен. Однак провідні французькі видання схильні до іншої думки: вони говорять про цілком прозору стратегію — оточити ворога. На думку експертів, роботу нового уряду буде спрямовано не проти безробіття, як твердить прем’єр, а проти єдиної людини — популярного, а тому «неугодного» Ніколя Саркозі, який тепер опинився в оточенні й під контролем найближчих соратників Жака Ширака. Якщо пригадати історію його відходу з попереднього уряду, то такі теорії зовсім не безпідставні.
Поки що до президентських виборів далеко, і першим завданням уряду буде повернення довіри та боротьба за поліпшення атмосфери серед французьких виборців, які повстали проти неуспішного уряду Раффарена, відкинувши на референдумі Конституцію ЄС. Саме тепер популярність Саркозі дуже доречна — Ширак, рейтинг якого зараз найнижчий в історії французького президентства, повинен зберегти обличчя. Однак безсумнівно, що сьогоднішнє становище Сарко (так, симпатизуючи, називають його французи) дає йому «залізний» шанс на кар’єрне зростання...
