Iран вперше успішно виготовив збагачений уран і таким чином вступив до клубу країн, які володіють ядерною технологією. Таку заяву зробив президент Ірану Махмуд Ахмадінеджад. Водночас він наголосив, що наміри Ірану є мирними й не передбачають створення ядерної зброї. За його словами, Тегеран продовжуватиме свій шлях, ґрунтуючись на міжнародних домовленостях, доки не буде досягнуто процесу збагачення в промисловому масштабі. При цьому іранський президент наголосив: «Захід має поважати право Ірану на «мирний атом».
США одразу ж засудили кроки Ірану. Офіційний представник Білого дому Скотт Макклеллан, зокрема, заявив, що Тегеран «рухається в неправильному напрямку», й якщо далі наполягатиме на своєму, то США «обговорять можливі подальші дії з іншими членами Ради Безпеки й Німеччиною». З критичною заявою також виступила Росія, яка, до слова, будує в іранському Бушері атомну електростанцію. Голова міжнародного комітету російської Думи Костянтин Косачев назвав новий крок Ірану демонстративною відмовою виконувати вимоги Ради Безпеки ООН. Російський депутат не виключає можливості ухвалення ООН рішення про застосування санкцій проти Ірану.
Слід нагадати, що так зване ядерне досьє Ірану розглядається в ООН. Відповідно до рішення РБ ООН Тегеран повинен до кінця квітня припинити свою програму збагачення урану й повернутися за стіл переговорів із Міжнародним агентством з атомної енергетики (МАГАТЕ).
Український експерт, директор Дніпропетровського філіалу НІСД Анатолій ШЕВЦОВ у коментарі «Дню» зазначив, що ще передчасно говорити про можливість виготовлення іранцями ядерної зброї. За його словами, названа іранськими спеціалістами ступінь збагачення урану придатна лише для виготовлення палива для атомних електростанцій. Експерт вважає, що МАГАТЕ повинна взяти під контроль ядерну програму Ірану, аби унеможливити розробку атомної бомби. На думку А. Шевцова, ЄС навряд чи погодиться на запровадження санкцій проти Ірану. «Інтерес України також полягає в тому, щоб не було санкцій, оскільки це лише може призвести до скорочення постачання нафти й газу. А це, у свою чергу, спричинить стрімке підвищення цін на енергоносії», — зазначає А. Шевцов. На його думку, виходом із цієї ситуації може стати підписання окремого протоколу між МАГАТЕ й Іраном, який забезпечуватиме прозорість іранської ядерної програми, доступ міжнародних спостерігачів до іранських ядерних об’єктів.
Якими є можливості Ірану оволодіти ядерної зброєю? Яке майбутнє чекає на країну в зв’язку з домінуванням радикалів у владних інститутах? Про це — в інтерв’ю з Мейром ЛІТВАКОМ, професором Тель-Авівського університету.
— Останнім часом у засобах масової інформації поширюються чутки про можливість завдання США авіаудару по Ірану. Що, на вашу думку, стоїть за цим?
— США посилають Ірану сигнали — натяки, щоб Тегеран співпрацював з ООН по так званому ядерному досьє, яке зараз розглядає МАГАТЕ. Навряд чи США насправді завдадуть удару по Іраку. Вашингтон таким чином намагається тиснути на Тегеран, щоб він пішов на компроміс, що його пропонує Росія, або ж задовольнив вимоги ООН. Це також знак для ЄС та інших країн бути жорсткішими на переговорах з Іраном і досягти на них успіху.
— А де, на вашу думку, існує та межа, після якої США все-таки вдадуться до реальних дій проти Ірану?
— Це може статися в тому випадку, якщо США побачать, що Іран повністю ігнорує вимоги й резолюції ООН. Важливим фактором є й те, що Вашингтон не збирається демонструвати слабкість, хоча в цей момент американські війська «застрягли» в Іраку. Застосування сили проти Ірану залежить від того, які особистості будуть причетні до прийняття цього рішення.
— А чи можна допустити, що Ізраїль зможе повторити акцію, яку він здійснив 1983 року, розбомбивши іракський ядерний реактор?
— Ні, це занадто складна операція для Ізраїлю, який у військовому відношенні слабкіший за Іран. Крім того, ядерні об’єкти знаходяться по всій території Ірану. Здійснити подібну операцію можуть, швидше за все, американці, які надзвичайно потужні з військової точки зору.
— Деякі експерти вважають, що Іран має право на мирні дослідження у сфері атомної енергії, включаючи виробництво палива для власних атомних електростанцій. Це — можливо?
— Річ у тім, що Іран уже двічі обманював МАГАТЕ. І якщо він тепер говорить, що проводить дослідження в мирних цілях, багато хто цьому не вірить. Більше того, ракети, які розробляють іранські військові, виглядають більше придатними для несення ядерних боєзарядів. Усе це видається дуже підозрілим. Важко повірити, що режим Махмуда Ахмадінеджада, що стає дедалі радикальнішим, може переслідувати мирні цілі.
— Ви вважаєте, що при нинішньому режимі в Ірані не можливо досягнути компромісу?
— Я не знаю. Хоча європейці, США й Росія мають різні погляди щодо іранської ядерної програми, але вони всі не вірять Ірану, який заявляє, що ядерна програма призначена для використання в мирних цілях. Більше того, вони вважають, що мета Ірану полягає в розробці ядерної зброї. Москва також не зацікавлена в тому, щоб Тегеран заволодів ядерною зброєю. Росія постачає Ірану зброю й має великий вплив на цю країну. Москва будує атомний реактор у Бушері, але вона працює дуже повільно й не хоче завершувати його будівництво. Існує думка, що Іран може протистояти Заходу стільки, скільки відчуватиме підтримку Росії. Але якщо Москва перестане надавати підтримку Тегерану, то останній може стати більш гнучким.
— Зважаючи на те, що в Ірані зараз при владі радикали, яке майбутнє чекає цю країну? Чи ставатиме вона ще більш радикальнішою?
— Дійсно, на даний момент радикали виграли президентські й парламентські вибори. Консерватори контролюють усі державні інститути й духовні установи, які мають реальну владу. Усе дуже нагадує стару радянську систему, коли компартія контролювала державу. Зараз в Ірані священики контролюють усе, до того ж серед них домінують консерватори. У найближчій перспективі Іран буде радикальнішим. Але про це не можна говорити з упевненістю щодо більш віддаленої перспективи. У цій країні відбуваються зміни, особливо серед молоді, яка прагне більшого лібералізму. Можливо, це й призведе до іншого результату.
Слід зазначити, що за останні два роки, завдяки сприятливій ситуації на ринку, іранський уряд отримав 40 млрд. доларів від продажу нафти. Серед іранців є сподівання, що ці кошти поліпшать умови життя людей. Поки що цього не відбувається. І цілком можливо, якщо економічна ситуація в країні не зміниться, то в людей виникне невдоволення. Вони будуть ставити питання: де ці гроші, чому нам не стало краще жити? Така ситуація може виникнути протягом трьох-п’яти років. Адже в Ірані подібний розвиток подій спостерігався 1973—1979 років. 1974 року стрімко підскочили ціни на нафту. У країну надійшло багато грошей від продажу «чорного золота», й у зв’язку з цим серед населення з’явилися великі сподівання на покращaння життя. Однак, усе це закінчилося революцією 1979 року. Цілком можливо, що подібний сценарій знову відбудеться в цій країні.
— Деякі експерти радять США застосувати у відносинах з Іраном тактику, яка виправдала себе у встановленні відносин із Китаєм. Тоді цей підхід посилив серед китайської політичної еліти позиції прагматиків у боротьбі з радикалами.
— Тут існує різниця. Китай не заявляв, що він має намір знищити іншу країну. Пекін, на відміну від Тегерана, не підтримує терористичні організації. Тому США ставляться до Ірану з меншою довірою, ніж до Китаю.
