В Україні багато говориться про прозахідний імідж Кучми. Однак стаття у впливовому німецькому тижневику про «феномен Вітренко» свідчить про те, що західна еліта аж ніяк не перебуває під гіпнозом дилеми «або Кучма, або червоні». Більш того, на Заході дедалі частіше звертають увагу не тільки на «підсобну» роль Вітренко у передвиборній кампанії українського Президента, а й на те, що успіхи політика типу Вітренко — це діагноз глибини кризи в країні. І німецьких аналітиків навряд чи можна запідозрити в некомпетентності: їм, безумовно, добре відомі технології успіху політиків-популістів у люмпенізованій країні.
Жінка хоче стати президентом? Так, Наталя Вітренко цього дійсно хоче. Шанси пані Вітренко не такі вже й погані: у всіх опитуваннях вона займає першу позицію, випереджаючи нинішнього Президента Леоніда Кучму, котрий перебуває на другому місці, так само висуненого кандидатом на цю посаду.
Соціалістка, котра народилася 1951 року, зробила собі ім'я за дуже короткий термін. Вона знайшла ахіллесову п'яту абияк підтримуваного Заходом київського уряду: неспроможність, коли йдеться про те, щоб перетворити розпад економіки на її відновлення і дати народу хоча б якусь надію на поліпшення. Сьогодні мати трьох дітей роз'їжджає без утоми по всій країні, аби привернути до себе увагу.
Той, хто колись слухав її темпераментні промови, не здивується її успіхам. Вітренко, яка сама себе називає справжньою марксисткою, виступає за посилення державного регулювання і за «Союз слов'янських держав», до складу якого мають увійти ще й Росія та Білорусь.
Інші представники лівого руху, такі як соціаліст Олександр Мороз, комуніст Петро Симоненко, голова парламенту Олександр Ткаченко, мають радіти, що у них з'явився такий дієвий рупор.
Але ці ліві не хочуть мати з нею нічого спільного, як і вона з ними. Коли ці добродії 1 травня співають «Інтернаціонал», а в кінці покладають до останніх пам'ятників Леніна червоні гвоздики, «справжня марксистка» звертає на себе увагу своєю відсутністю. Вона говорить, що ці кандидати зрадили свої ідеали. Мороз бере реванш у заяві, що її «утримує адміністрація Президента». Її кандидатура має «розколоти лівих виборців».
Ось тут, можливо, і криється справжня таємниця феномена Вітренко. Спостерігачі звертають увагу, що вона, на відміну від інших лівих кандидатів, з'являється на телебаченні і у неї немає проблем з тим, щоб орендувати приміщення для засідання. Вже йде чутка, що пані Вітренко — «український Жириновський». Російський націоналіст був кимось на зразок екстреміста, котрий збирає голоси виборців, а потім у парламенті все одно підтримує Єльцина. І Вітренко в багатьох важливих питаннях підтримує нелюбимого всіма Президента Кучму. Дуже мало втішає, що вона ратує не за націоналізм, а за соціалізм. Не має значення, якого успіху вона доб'ється в результаті, але її поява багато що говорить про економічне і соціальне становище у другій за величиною після Росії країні в Європі.
Переможця на виборах подальші п'ять років чекають розчарування і надії протестних виборців, а також порожня державна скарбниця, незалежно від того, чи будуть його звати Вітренко чи, завдяки допомозі Вітренко, Кучма.
