Сьогодні Словаччина вибирає президента. За результатами другого вирішального туру президентських виборів особливо стежать на Заході. До влади може повернутися колишній прем’єр-міністр Володимир Мечіар, через якого Словаччина не потрапила до першої хвилі розширення НАТО п’ять років тому. Хоча повноваження президента Словаччини досить обмежені й швидше мають церемоніальний характер, Захід, схоже, лякає сама думка про можливе повернення на політичну сцену політично жорсткого Мечіара. Сам політик стосовно обмежених президентських повноважень в одному з нещодавніх інтерв’ю зауважив: «Усе залежить від актора — якщо актор хороший, то й сцена досить велика». Що лякає Захід у можливій перемозі Володимира Мечіара? Чи вплине результат президентських виборів на відносини НАТО та Словаччини, яка нещодавно вступила до Альянсу? Про це в інтерв’ю з Надзвичайним і Повноважним Послом Словаччини в Україні Василем ГРИВНОЮ.
— Захід стурбований виходом екс-прем’єра Володимира Мечіара до другого туру президентських виборів. Вважається, що саме через нього п’ять років тому Словаччина не вступила до НАТО. Чи може зміна президента в Словаччині якимсь чином позначитися на відносинах Словаччини й Альянсу? Наскільки обгрунтовані побоювання Заходу можливим президентством Мечіара?
— На відміну від України, в нас президент фактично не має влади. Хоча за конституцією він і є головнокомандуючим, проте самостійно приймати рішення в принципі не може. Хоча президент формально затверджує уряд, насправді він зобов’язаний призначити тих міністрів, яких йому пропонує прем’єр. Брюссель чудово знає про обмеженість президентських повноважень у Словаччині. До того ж, перемога Мечіара в першому турі президентських виборів не свідчить про незгоду словаків із зовнішньополітичним курсом. Це, швидше за все, своєрідний протест проти економічної політики нинішньої влади. Та й участь виборців у першому турі президентських виборів була відносно низькою — 47%. Що стосується самої особистості Володимира Мечіара — то у нього, крім Росії, були хороші відносини й із лідерами деяких країн ЄС. Так, через його політику Словаччину п’ять років тому не прийняли до НАТО. Але, крім цього, «нелюбов» Брюсселя до Мечіара можна пояснити особовим чинником. Зокрема з боку деяких політиків Сполучених Штатів. Колишня держсекретар США Мадлен Олбрайт як чешка за походженням має прекрасні відносини з екс-президентом Чехословаччини та Чехії Вацлавом Гавелом. Той в свою чергу недолюблював Мечіара, вважаючи його винним у розділі Чехословаччини. Таке ставлення Гавела до Мечіара передалося Мадлен Олбрайт, а відповідно — і США. Ще одна особливість — Володимир Мечіар не володіє англійською мовою. Він володіє рідкісним даром переконання, ніхто зі словацьких політиків не має подібного дару, такої харизми. А не знаючи англійської мови, Мечіар не мав можливості застосувати свої здібності в політичному діалозі із західними партнерами. Абсолютно по-іншому сприймається політик, коли він спілкується прямо, а не через перекладача.
— Які очікування — економічні, політичні — Словаччина пов’язує зі вступом до НАТО?
— Для нас це питання досить особливе, оскільки Братислава «випала» з так званої першої хвилі розширення НАТО. Словаччина як колишня складова частина Чехословаччини мала б вступити до Альянсу ще п’ять років тому. Та нас не прийняли, як вважається, через внутрішньополітичні «прогалини» в розвитку країни. Тому сьогодні ми просто доганяємо те, що мало статися кілька років тому. Розширення НАТО — природний процес. Багато європейських країн уже є членами НАТО, а інші прагнуть потрапити до цього елітного клубу розвинених держав. Хотів би зауважити, що існує певний зв’язок між інтеграцією в НАТО та Європейський Союз. Якщо країна є членом Альянсу, то відповідно її інакше сприймають при вступі до ЄС. Для Словаччини інтеграція в Євросоюз означає дуже багато. Фактично всі країни Європейського Союзу, крім нейтральних — Австрії, Фінляндії та Швеції, є членами НАТО. Тому НАТО та ЄС — організації в чомусь взаємопов’язані, навіть центри обох структур, як ми знаємо, знаходяться в одному місті — Брюсселі.
— Наскільки значною була громадська підтримка в питанні приєднання Словаччини до НАТО? І чи існувала в цьому питанні єдність політичних партій країни?
— Крім Комуністичної та Національної партій, у Словаччині практично всі політичні сили активно підтримали вступ країни до НАТО. Підтримка інтеграції Братислави в Альянс із боку населення не була такою широкою, як наприклад, у деяких балтійських країнах. У Балтії членство в НАТО сприймали передусім як захист від Росії. А в нас цей чинник практично не відіграв ролі, тому в Словаччині деякі політичні партії кілька років тому навіть «загравали» з ідеєю нейтралітету. Але потім дійшли висновку про всебічну користь інтеграції в НАТО. До того ж, усі наші сусіди є членами Альянсу: Угорщина, Польща, Чехія. Ще до вступу до НАТО Словаччина брала участь в операціях Альянсу — в Афганістані та Косово. Братислава унаслідок своїх можливостей прагне бути активною складовою Альянсу.
— За твердженнями деяких експертів, усі сім країн-«новаків» НАТО не відповідають натівським стандартам як за рівнем військових витрат, так і за технічним оснащенням армії. А головна причина вступу цих країн до Альянсу — їхня стратегічна цінність для НАТО...
— Якщо з цього погляду розглядати питання, то стандартам НАТО не відповідали навіть країни першої хвилі розширення Альянсу. Що стосується трансформації словацької армії, то рівень змін у ній оцінили навіть вище за рівень тих країн, які потрапили в першу хвилю розширення. То й що? Це якраз свідчить про те, що НАТО змінюється. Чому ця організація настільки важлива сьогодні? Тому що, по-перше, на її базі виникає загальноєвропейська структура безпеки і, по-друге, ця організація тісно «пов’язує» Північну Америку з Європою. НАТО — це якраз та сполучна ланка, яка з’єднує США, Канаду з Європою.
— Наскільки Словаччина зацікавлена в інтеграції України в НАТО?
— Ми підтримуємо будь- які євроатлантичні прагнення України. Ми вважаємо, що розширення НАТО — це розширення зони стабільності. Отже, з цього погляду, ми можемо тільки вітати подібні інтеграційні прагнення Києва і підтримуватимемо їх. Але для членства в НАТО, як ви розумієте, необхідне виконання певних критеріїв. Можете в цьому пересвідчитися навіть на прикладі Словаччини. Колишній прем’єр-міністр Володимир Мечіар також заявляв, що Братислава хоче вступити до НАТО, проте деякі його дії у внутрішній політиці призвели до того, що попри те, що Словаччина була досить важлива для Альянсу стратегічно, до першої хвилі розширення НАТО вона все-таки не потрапила. Тут відіграють важливу роль політичні критерії, оскільки країна, вступаючи до Альянсу, повинна відповідати цій структурі не тільки проведеними в ній військовими реформами, а передусім політично «вписуватися» в цю організацію. З цього погляду хочу сказати, що для вступу до НАТО сьогодні стають головними навіть уже не військові критерії, а внутрішньополітичний розвиток — наскільки країна стабільна та розвинена в демократичному плані. Саме це Україна повинна враховувати, наближаючись до НАТО. Такий самий підхід існує і при інтеграції в Європейський Союз.
