Другий саміт Східного партнерства, який відбувся наприкінці минулого тижня у Варшаві, продемонстрував існування серйозних ціннісних розбіжностей між Європейським союзом і країнами, охопленими цією польсько-шведською ініціативою. Особливо очевидно це проявилося в тому, що присутні на саміті лідери України, Молдови, Грузії, Азербайджану та Вірменії не підписалися під ухваленою всіма країнами ЄС декларацією про ситуацію у Білорусі. В цьому документі лідери 27 країн ЄС висловили глибоку стурбованість у зв’язку із погіршенням ситуації щодо прав людини, демократії, верховенства права, засудили триваюче зниження рівня свободи преси і закликали до звільнення і реабілітації всіх політичних в’язнів.
Тим часом у спільній декларації Варшавського саміту Східного партнерства відзначається, що Східне партнерство базується на спільності цінностей і принципів свободи, демократії, поваги до прав людини і фундаментальних свобод, а також на верховенстві права. Як повідомив «Дню» один із білоруських опозиціонерів Олександр Лебедько, Україна була проти ухвалення такої декларації.
І тепер у багатьох європейських столицях виникає і, очевидно, й далі виникатиме запитання, наскільки щирою є українська влада у європейському виборі, який передбачає дотримання у першу чергу названих вище цінностей. І тут мають рацію представники українських неурядових організацій, які брали участь у конференції Східного партнерства під назвою «До європейської спільноти демократії, процвітання і сильного громадянського суспільства», яка відбулася 29 вересня у Варшаві. Заступник директора міжнародного центру політичних досліджень Максим Борода відзначив, що в Україні поділяють цінності. «Але у нас вони на папері, тим часом як у ЄС діють на практиці. Тому не треба пропагувати цінності, а примусити, щоб вони працювали в країнах Східного партнерства», — підкреслив він.
Між Києвом і Брюсселем виникають розбіжності у розумінні мети підписання угоди про асоціацію. «Результатом наших спільних із Європейським Союзом зусиль вже найближчим часом має стати укладення Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Це крок до Європи, в якій буде більше свободи. Свободи торгівлі. Свободи обміну послугами. Свободи пересування капіталу та робочої сили», — заявив Президент України Віктор Янукович у своєму виступі перед учасниками саміту.
І при цьому він жодного разу не згадав про фундаментальні цінності, на яких базується Євроспільнота, до якої прагне приєднатися Україна. А тут останнім часом в української влади з’явилося багато проблем, які можуть завадити підписанню Угоди про асоціацію та Поглиблену і всеохопну зону вільної торгівлі (DCFTA) з ЄС на саміті в грудні цього року. Про це відверто заявив на прес-конференції після закінчення саміту польський прем’єр-міністр Дональд Туск. На запитання журналістів, чи не зашкодив суд над Юлією Тимошенко прагненням України наблизитися до ЄС, він сказав: «Ми вважаємо, що погане ставлення до опозиції і порушення стандартів дуже серйозно впливають на ці прагнення й можуть вплинути на переговори». Про серйозну стурбованість справою Тимошенко говорили Президент Ради Європейського Союзу Херман ван Ромпей і Президент Єврокомісії Жозе Мануель Баррозу. Зокрема, Ван Ромпей зазначив: «Ми висловили наше занепокоєння долею колишнього прем’єр-міністра та наше неприйняття можливого вибіркового використання правосуддя щодо колишніх членів уряду». Президент Ради ЄС додав, що «це серйозне питання у наших відносинах, і ми дуже ясно висловилися щодо цього. Ця стурбованість має важливе значення і братиметься до уваги».
І на тлі цих заяв європейських високопоставлених чиновників досить дивним є наполягання Києва зафіксувати в Угоді про асоціацію перспективу членства в ЄС. Як можна говорити про такі речі, коли в Україні ставиться під питання фундаментальні засади демократії, свободи слова, верховенства права? Цілком зрозуміло, що владі треба діяти так, щоб взагалі не виникало цих питань, а потім, згідно з правилом з «більше» за «більше», вимагати більшого від ЄС.
Однак, здається офіційний Київ втрачає відчуття реальності. Як інакше зрозуміти такі слова глави українського зовнішньополітичного відомства, сказані минулої суботи на «5 каналі»: «Україна — велика держава, це не Албанія, не Македонія, не Хорватія. Все те, що є не великим, воно перетравлюється легше. А такий великий шматок, як Україна, він не перетравлюється, він додається до тіла Європейського Союзу. І звичайно, так само, як Польща — це буде впливовий, серйозний гравець, із яким доведеться рахуватись усім основним старим членам Євросоюзу».
По-перше, що означає не «перетравлення», а «додавання» України до тіла ЄС? Прийняття України до цього елітного клубу за правилами самої України? Але це неможливо, адже у будь-якому клубі існують правила, яких має дотримуватися кожен гравець, інакше його не пустять за поріг.
По-друге, як Україні вдасться примусити рахуватися з собою старих членів Євросоюзу? Можливо, відомству на Михайлівській запаморочили голову слова заступника глави британського уряду Ніка Клегга, який назвав Україну «сплячим велетнем», що має великий потенціал. «В України є все, щоб стати європейським велетнем, — енергоресурси, сільське господарство, доступ до великих ринків, значні людські ресурси», — сказав британський політик у своєму виступі на конференції Східного партнерства. Але, як кажуть, треба слухати все і не виривати слова з контексту. Адже Клегг водночас наголосив, що Україна, маючи на вісім млн. більше населення, виробляє лише третину ВВП Польщі. За його словами, стати європейським велетнем для України можливо, якщо вона побудує динамічну ринкову економіку в поєднанні з життєздатною демократію. «Тому тут не має бути жодних кроків назад. Щоб привернути капітал, іноземні інвестори мають бути впевненими в надійному захисті українського законодавства і судів. Щоб завершити переговори з ЄС — переговори, які революціонізують українську економіку, нам потрібно бачити справедливі вибори, вільну пресу й гарантії того, що опоненти уряду не переслідуються за їхні переконання. Інакше для європейських парламентів буде дуже складно ратифікувати угоду, яка так близько», — наголосив заступник британського прем’єра.
Проте треба подякувати Клеггу, який у своєму виступі дав чітко зрозуміти, що Великобританія не бачить в цих угодах (про асоціацію та DCFTA. — М.С.) альтернативи членству в ЄС.
Серед старих країн Європи це єдина держава, яка чітко й послідовно дотримується позиції, що Україна має бути членом ЄС і НАТО, зрозуміло, що при дотриманні відповідних критеріїв. Решту Київ має ще переконати у відданості не ліберальній економіці, про що постійно говорить глава української держави, а навіть більшою мірою довести відданість демократії, свободі слова, дотриманню прав людини. Лідери ЄС дають чітко зрозуміти українській владі: хочете бути в нашому клубі — грайте за нашими правилами, іншими словами, адаптуйте законодавство до європейського, будуйте європейські стандарти в Україні. Інакше лідерам ЄС не буде про що говорити з українським президентом. Це, зокрема, продемонструвала устріч Януковича з Меркель. Замість запланованих 40 хвилин вони розмовляли 10. Що можна до цього додати?
Поки що для України Польща залишається єдиним впливовим в ЄС партнером, зацікавленим у підписанні угод про асоціацію та DCFTA. І як сказали «Дню» джерела в польському уряді, Варшава буде робити все, щоб на грудневому саміті ці угоди були підписані. Більше того, саме поляки підказують Києву, як можна розв’язати ситуацію з Тимошенко, ухваливши відповідний закон. І тепер українському Президентові потрібно довести, що він може провести цей закон у парламенті і таким чином закрити проблему, яка заважає підписати вкрай важливі угоди для нашої країни.
Західні експерти відзначають, що Поглиблена і всеохопна Зона торгівлі поліпшить добробут громадян, фундаментально змінить інститути, які діють у країні. Але для цього, зауважив Алан Мейх’ю, професор університету Сассекс, Європейського інституту в Сассексі, потрібні інституції, яких немає в Україні, вільна незалежна судова система. «Я сподіваюсь, що ЄС буде терплячим, бо це неймовірно великий виклик. Адже потрібні десятиліття, щоб імплементувати угоду», — зазначив британський експерт. Разом із тим він додав: «Якщо Україна добре імплементує DCFTA, то вона зможе повністю інтегруватися в певних секторах чи навіть повністю економічно інтегруватися в ЄС. А тоді все залежатиме від стану ЄС. Адже стаття 9 Римського договору твердить, що європейська країна, яка відповідає критеріям, може подавати заявку на членство. Якщо країна за 10 чи 20 років імплементує DCFTA, то вона буде ідеальним кандидатом на членство в ЄС. А до цього країна має адаптувати своє законодавство до європейського, що непросто».
Хотілось би, щоб влада, яка заявляє: «Не слухайте, що ми говоримо, а дивіться на те, що робимо», справді взялася до роботи, перестала просити перспективи, не шукала якоїсь третьої чи обхідної дороги в ЄС, а на ділі здійснювала реформи, які наближають нас до ЄС.
ДО РЕЧI
Польський експерт із питань Східної Європи, доктор наук Лукаш Адамський, коментуючи підсумки саміту Східного партнерства, висловив думку, що найбільшим успіхом саміту є те, що він взагалі відбувся, і на нього приїхало багато гостей із Західної Європи — зокрема канцлер Німеччини Ангела Меркель. «Це означає існування шансу на те, що, незважаючи на антидемократичні тенденції в Україні й драматичну ситуацію в Білорусі, а також незважаючи на концентрацію ЄС на економічних питаннях, своїх внутрішніх проблемах і справах Північної Африки, ініціатива Східного партнерства має шанс на розвиток. Проте умовою має бути дотримання хоч би базових демократичних стандартів і верховенства права в країнах Східної Європи. Без цього «друзі Східного партнерства не мають «амуніції» для того, щоб переконувати такі країни, як Франція або Італія, що ЄС повинен активно допомагати Східній Європі в процесі модернізації та наближення до стандартів демократії», — цитує УНІАН слова польського експерта.
На думку Л. Адамського, отримання Ю. Тимошенко тюремного терміну загальмує процес ратифікації поглибленої угоди про створення Зони вільної торгівлі з ЄС, а також призведе до «похолодання» дипломатичних контактів із Президентом України Віктором Януковичем з боку країн-членів ЄС. «Проте я щиро сподіваюся, що український Президент усвідомлює важливість ситуації, а справа Тимошенко матиме позитивний результат. У будь-якому випадку, про це йшлося під час зустрічі у Варшаві. Ці неофіційні розмови набагато важливіші, ніж офіційна декларація саміту», — вважає він.
Також експерт зазначив, що негативним сигналом під час саміту стала недостатність згоди країн Східного партнерства для підписання декларації, яка засуджує білоруський режим, зокрема — про переслідування опозиції. «Це не лише зашкодило білоруському громадянству, але також було сприйнято — справедливо чи ні — як солідарність не з правами людини й демократичними свободами, а з білоруським диктатором», — сказав Л. Адамський.
