Минулої суботи внаслідок вибуху бомби на ринку косовського містечка Подуєво загинуло семеро сербських селян. Уже наступного дня сербські військові та поліцейські артилерійським вогнем майже повністю зруйнували населене албанцями сусіднє містечко Кліна. Запеклі бої точаться практично на всій території Косово, повідомляє АП.
Міжнародні оглядачі висловлюють мало оптимізму стосовно можливості прориву на переговорах у Франції. Адже ані представники сепаратистської Армії визволення Косово (АВК), ані югославська влада досі не згодилися поставити своїх підписів під мирним планом Контактної групи. Якщо Заходу все ж вдасться змусити албанців згодитися із планом і таким чином визнати Косово складовою частиною Сербії, а також зобов’язатися роззброїти підрозділи АВК, це ще зовсім не означатиме миру. Необхідна також згода Белграда на введення до Косово міжнародного миротворчого контингенту. А президент Югославії Слободан Мілошевич категорично відмовляється допустити це. Його фактично підтримує Москва, яка стверджує, що косовський вузол у будь-якому разі має бути розв’язано лише дипломатичними засобами. Росія не приймає самої можливості завдання авіаударів НАТО по позиціях югославських військ у Косово, навіть якщо албанці згодяться із мирним планом, а серби — ні. У випадку ж, якщо НАТО таких ударів усе ж завдасть, миру це ніяк не принесе. Серби напівофіційно стверджують, що в такому випадку вони «остаточно розберуться» з албанськими сепаратистами. Щоби припинити геноцид, Північноатлантичний альянс був би змушений послати до Косово наземні війська. І натовським воякам довелося б не просто виступати арбітрами-миротворцями, а воювати із сербами на їхній же території. Такий варіант зовсім не викликає захвату в Брюсселі. Отож єдиний шанс на мир — це якщо Заходові вдасться знайти компроміс із Росією, а Москва, в свою чергу, зможе умовити Белград дозволити введення до Косово миротворців. Виступатимуть вони в цьому разі, мабуть, під прапором ОБСЄ, а не НАТО, і значну частину їх складатимуть росіяни.
