У керівництві Білорусі розпочався переділ сфер впливу. За один тиждень у відставку відправили двох людей, які займали не останні посади в державі та вважалися наближеними до президента Лукашенка. Першою жертвою стала начальниця Управління справами президента Галина Журавкова. Одразу ж після відставки її доставили до слідчого ізолятора КДБ — Журавкову звинувачують у зловживанні службовими повноваженнями. А голову державної телерадіокомпанії Єгора Рибакова звільнили за «наявність правопорушень у діяльності керівника». Рішення розстатися з Журавковою президент Лукашенко прийняв після зустрічі з головами комітетів держконтролю та держбезпеки Білорусі Анатолієм Тозіком та Леонідом Єріним. Вони доповіли про розслідування кримінальних справ, порушених за результатами проведеної восени минулого року перевірки фінансово-господарської діяльності Управління справами президента. Рибакова відправили у відставку після бесіди Лукашенка з генеральним прокурором Віктором Шейманом, який доповів про результати розпочатого кілька місяців тому розслідування діяльності держтелерадіо.
Такий збіг примушує багатьох у Білорусі говорити про збільшення впливу силовиків. Однак сам Лукашенко днями гнівно відкинув ці припущення. «Немає таких силовиків, які можуть взяти над президентом гору», — заявив він, додавши, що ніхто з білоруських чиновників не гарантований від перевірок. «Нікому жодних гарантій, індульгенцій я не видаю. Надiйде сигнал, навіть анонімний, майте на увазі: починаються перевірки!» — погрозив Лукашенко членам уряду.
Ситуація зі звільненням управсправами президента в Білорусі не нова. У 1999-му з цiєї посади пішов колишній соратник Олександра Лукашенка ще за радгоспними часами Іван Тітенков — це спричинив вердикт Лукашенка «про повну службову невідповідність». Щоправда, Тітенкову пощастило більше, ніж Журавковій — йому надали можливість виїхати з Білорусі. Кілька років по тому, напередодні президентських виборів, Іван Тітенков, який перебував у Росії, почав виступати з викривальними промовами на адресу білоруського президента. Причиною бiди Тітенкова білоруська преса називала те, що його фінансова «жила» перестала бути ключовою на президентській «копальні» — Івана Івановича елементарно витіснили.
Управління справами президента — могутня структура в Білорусі, серйозний гравець у багатьох сферах економіки завдяки своїм дочірнім підприємствам. Ключова роль була відведена компанії «Біла Русь», яка, як неодноразово писала незалежна білоруська преса, за Галини Журавкової стала монополістом на ринку цукру, риби, тютюну, дедалі більше посилювала свій вплив на ринку енергоносіїв. Крім того, на балансі Управління справами президента перебуває ряд кращих будівель у центрі Мінська. Спроби отримати нову нерухомість призводили до конфліктів із колишніми орендарями, зокрема, фірмою «Білім», серед співзасновників якої член опозиційної парламентської групи «Республіка» Володимир Парфенович.
Зі скромного керівника держконцерну «Білоруські художні промисли» Галина Журавкова перетворилася на могутню «бізнес-леді». Тепер, через якісь причини, такий стан речей президента Лукашенка не влаштовує. Очевидно, що в Білорусі починається великий переділ власності. Отже — попереду ще не одне гучне звільнення й арешти тих, хто «не виправдав довіру» і «загруз у корупції».
КОМЕНТАР
Андрій САННИКОВ, координатор Європейської коаліції «Вільна Білорусь»
— Вплив силовиків у Білорусі завжди був великим, можливо, тепер він ще дещо збільшиться, але вражаючих змін у цьому немає. Сьогодні — на десятому році боротьби з корупцією — Лукашенко підтвердив, що корупція процвітає. Боротьба з нею була його програмним постулатом ще на перших президентських виборах, але саме створена Лукашенком система і веде до зростання корупції, посилює клановість, якої раніше в Білорусі не було.
Управління справами президента і за Тітенкова, і за Журавкової було покликане монополізувати певні сфери торгівлі, виробництва, отримувати надприбутки. Держтелерадіо — також досить непогана годівниця. Ідеологічних претензій до Рибакова не може бути жодних — таке кондове пропагандистське телебачення не повинне викликати дорікань білоруського керівництва, а фінансові махінації привернули увагу.
Безумовно, зараз почнеться підкилимна боротьба за прибуткове місце управсправами президента, яка може спричинити переділ сфер впливу. Але це буде більшою мірою боротьба за вплив на Лукашенка, бо економічна ситуація в Білорусі така, що надприбутки вже отримувати неможливо.
