Президент Франції Ніколя Саркозі та канцлер Німеччини Ангела Меркель вважають, що Євросоюз повинен укласти новий договір, щоб урегулювати боргову кризу єврозони. По завершенні переговорів у Парижі вони заявили, що бюджети країн єврозони мають підлягати більш серйозним перевіркам, а також, можливо, і санкціям — у разі виникнення дефіциту. «Наші спільні пропозиції показують, що ми сповнені рішучості зберегти євро як стабільну валюту й важливий внесок у європейську стабільність», — зазначила Меркель. У свою чергу Саркозі сказав, що новий євродоговір має бути підготовлений до березня 2012 року, щоб запобігти виникненню нових криз. Лідери двох країн вважають, що змінений договір повинні підписати всі 27 країн — членів Євросоюзу, але якщо цього не вдасться, то лише 17 держав, що входять до зони євро. Пропозиції Саркозі та Меркель передбачають: автоматичне застосування санкцій до будь-якої держави, бюджетний дефіцит якої виходить за встановлений ліміт у 3%, вимогу запровадити «золоте правило», що забороняє закладати до державних бюджетів дефіцит, якщо він не схвалений Європейським судом, щомісячні саміти голів урядів єврозони до завершення кризи.
Голова Міжнародного валютного фонду (МВФ) Крістін Лагард схвалила заходи щодо зміцнення бюджетної дисципліни у країнах зони євро, оголошені 5 грудня канцлером ФРН Ангелою Меркель і президентом Франції Ніколя Саркозі, але в той же час розцінила їх як недостатні, повідомило вчора агентство AFP. Пропозиції щодо реформування європейських угод, висунуті Меркель і Саркозі, «винятково важливі», проте «потрібно зробити значно більше, щоб врегулювати загальну ситуацію й повернути довіру ринків, інвесторів і споживачів», — заявила Лагард у Європейському інституті у Вашингтоні.
У свою чергу, голова єврогрупи Жан-Клод Юнкер, підтримуючи німецько-французькі ініціативи, зазначив, що схвалення їх не викличе великих проблем, оскільки багато країн єврозони мають меншу заборгованість, ніж Німеччина і Франція. Напередодні Ангела Меркель і Ніколя Саркозі подали плани, що передбачають автоматичне введення санкцій проти держав зони євро, що порушують бюджетну дисципліну, нагадує AFP.
Тим часом директор близького до профспілок Інституту досліджень у сфері макроекономіки й кон’юнктури (IMK) Густав Хорн в інтерв’ю онлайн-версії газети Handelsblatt висловив думку, що кроків, запропонованих Меркель і Саркозі, буде недостатньо і що для порятунку євро буде потрібне втручання Європейського центробанку. Крім того, Хорн уважає, що для внесення запропонованих поправок до європейських угод знадобиться явно більше часу, «ніж того, який є в розпорядженні для порятунку європейської валюти». До того ж згода деяких держав єврозони зовсім не гарантована, констатував Густав Хорн.
Чи справді запропонованих лідерами Німеччини та Франції заходів буде достатньо для порятунку зони євро й переосмислення основ Європи, і, нарешті, після цього Європа візьме себе в руки? Про це в інтерв’ю «Дню» — експерт Фінського інституту міжнародних відносин Аркадій МОШЕС.
— Я не знаю, чи буде достатньо цих заходів. Річ у тому, що Меркель підкреслює, що процес тільки починається і що зараз завдання полягає в тому, аби спробувати принаймні намітити тенденції. Але я думаю, що рішення, які пропонуються, — не факт, що вони будуть прийняті, — є досить серйозними. Принаймні я вірю в те, що робляться серйозні спроби. А буде цих заходів достатньо чи ні — це питання особливе. Тому що йдеться не лише про фінансово-економічний чи навіть політичний проект, а про те, що робляться спроби в умовах глобальної економічної кризи. В умовах, коли вся світова господарська модель, заснована на дешевих кризах, так чи інакше має бути переглянута й переформатована.
— Меркель і Саркозі задали часові рамки підготовки нової євроугоди до березня 2012 року та згадали про вибори у Франції, які відбудуться у травні наступного року. Наскільки ці чинники, зокрема вибори у Франції, є важливими для порятунку Європи?
— Я думаю, що вибори у Франції, безумовно, є дуже важливим часовим показником. Але тут, мені здається, головне в іншому. Найголовніше те, що люди починають говорити про дуже чіткі часові орієнтири. Це само по собі є критично важливим. Наскільки ці терміни прораховані й наскільки вони реальні, я судити не беруся.
— Деякі експерти говорять про сценарій двошвидкісної Європи. Натомість американський футуролог Найл Фергюсон уважає, що Європа через 10 років розколеться на Північ, Центр і Південь. Чи перешкоджають останні пропозиції Меркель і Саркозі сценарію розколу Європи?
— Сценаріїв, різних варіантів, схем і комбінацій може бути скільки завгодно. Річ у тому, що консенсусу сьогодні немає. І найголовніше, що немає жодного хорошого вибору. До якого б вибору не прийшли, він буде дуже болісним. Але мені здається, що поки все-таки керівництво та лідери Європейського СЫоюзу надають перевагу не Європі двох швидкостей. Відповідно до традиції, яка так чи інакше характерна для Європи, відповіддю на сьогоднішню кризу інтеграції є спроба мати більше інтеграції, а не менше. Так, можливо, в рамках однієї єврозони, а не всього Європейського Союзу. Проте вибір простіших сценаріїв — це посилення інтеграційних складових. Тому ми можемо обговорювати які завгодно сценарії, але поки вибір робиться на користь посилення дисципліни та консолідації в рамках всього Європейського Союзу і всієї єврозони.
— Багато експертів уважають, що в ситуації, коли Європа перебуває у кризі, важливим чинником для виходу з ситуації є вихід на нові ринки, у тому числі український. Чи означає це те, що Європа зацікавлена в підписанні Угоди про асоціацію з Україною, складовою якої є Угода про зону вільної торгівлі, і не буде так принципово пов’язувати підписання цієї угоди зі справою Тимошенко?
— Я думаю, що економічна криза не має жодного впливу на питання підписання Угоди про асоціацію з Україною. Сьогодні Європа принципово не ставить під сумнів вигоду від цієї угоди та зацікавленість у ній. Інакше вона не вела б цих перемовин. Пауза викликана політичними чинниками, про які добре відомо. Тому нічого нового в цей розклад, на мій погляд, сьогоднішні спроби Європи так чи інакше вирішити свої економічні проблеми не вносять.
Я думаю, що саміт ЄС — Україна, скоріше за все, відбудеться. Чи буде підписано Угоду про асоціацію? Я не поставив би на це свої гроші. Мені здається, що у Європи немає гострої необхідності відмовлятися від своєї досить чітко заявленої позиції: парафувати цю угоду має сенс лише за умови, якщо Україна справді хоче рухатися в плані внутрішнього реформування. Якщо ні, то вибір сьогодні за Україною. Європа досить чітко висловилася.
