Поточну парламентську виборчу кампанію в Німеччині можна назвати основним претендентом на титул найнудніших кампаній в історії Федеративної Республіки. Переважаючою реакцією коментаторів на єдині телевізійні дебати між канцлером Ангелою Меркель і її суперником, міністром закордонних справ Франком-Вальтером Штайнмайєром, які проводилися за два тижні до виборів, було колективне позіхання — тим більше це примітно в зв’язку з історичними подіями, які затьмарили ці вибори.
Двадцять років тому берлінська стіна впала, розпочавши сейсмічний зсув, який пересунув кордони Федеративної Республіки і загалом Західної Європи на сотні миль на схід. Величезна Радянська імперія залишила історичну сцену, при цьому не було зроблено жодного пострілу. Цей ювілей міг би слугувати достатньою причиною для гарячих дебатів із приводу успіхів і невдач об’єднаної Німеччини і дати можливість запропонувати своє бачення Німеччини і Європи на наступні 20 років.
Колишній канцлер Німеччини Гельмут Шмідт одного разу саркастично зазначив, що ті політики, які мають бачення, повинні піти і перевірити свої очі. Це попередження мало сенс у 70-х роках, коли навіть молоді члени парламенту з його Соціал-демократичної партії мріяли про революції. Але Шмідт не міг собі уявити, що настане день, коли не буде політика, якому треба було б порадити перевірити зір.
Таким же чином, восени 2008 року загроза фінансового Армагеддона привела не тільки Німеччину, а весь світ на край прірви. Найстрашніші наслідки були зменшені й приховані шляхом підвищення боргу до безпрецедентного рівня, але навіть людина з середніми знаннями розуміє, що наступне покоління — і навіть покоління, яке прийде за ним, — платитимуть за нестриманість банкірів-інвесторів. Не можна не дивуватися, як обережно підходять до цієї теми Меркель і Штайнмайєр.
Спитай партійних стратегів, і вони дадуть відповідь, що фінансова криза — це тема для невдах; ті, що голосують, хочуть почути щось позитивне. Електорат зараз переживає найбільший економічний спад з 1929 року як великий сон, який наполовину закінчено — і політики не хочуть будити цей електорат. Так звані незалежні ліві радикали з берлінського району Кройцберг забавляються, підпалюючи шикарні автомобілі, але в Німеччині не було розбито жодного вікна в банківських будівлях.
Жоден фінансист-шахрай, який ввів в оману фінансових інспекторів, не став перед судом. Навпаки, ці банкроти звертаються до суду з позовами, щоб отримати в нагороду мільйони доларів, на які, як вони вважають, мають право. Досить багато хто з них вже знову за гральним столом, маніпулюють грошима платників податків і продають свої нові «фінансові продукти». Вони знають, що коли настане черговий крах, платнику податків не залишиться вибору, як знов виручати їх із біди. Тільки деякі речники справедливості вказують на підбурливе запитання, яке поставив Мек на прізвисько Ніж у «Трьохгрошовій опері» Бертольда Брехта: «Що таке пограбування банку порівняно з утворенням банку? Що таке відмичка порівняно з незабезпеченою акцією?» Але це гасло — з 20-х років, і воно схоже на ностальгічне нагадування про минуле сум’яття, яке краще бачити тільки на сцені.
Головна видатна подія виборчої кампанії 2009 року — відродження ліберальних демократів (СвДП). По суті, німецькому політичному ландшафту потрібна справжня ліберальна партія, в американському розумінні «ліберальний» — це речник справи індивідуальної свободи. На жаль, за дуже тривалий термін керівництва Гідо Вестервелле, СвДП перетворилася на партію, відому своїм захистом свободи тільки кількох привілейованих індивідуумів: банкірів і бізнесменів.
Усього рік тому СвДП пристрасно дотримувалася релігії американських нео-консерваторів, згідно з якою ринки регулюють самі себе. Тому вона енергійно протистояла несміливим спробам регулювати фінансовий сектор. Ще в травні цього року СвДП захищала права власності американського мільярдера Крістофера Флауерса, основного держателя акцій збанкрутілого банку Hypo Real Estate, який було врятовано від забуття державними гарантіями вартістю понад 100 мільярдів євро з грошей платників податків.
Проте під час важкого фінансового становища партія, яка цінує свободу фінансових шахраїв вище свободи індивідуума, стає більш популярною серед електорату, ніж будь-яка інша партія. СвДП може розраховувати на 13 — 14% голосів, що означає, що вона може об’єднатися з Християнсько-демократичним союзом Ангели Меркель, щоб сформувати уряд.
Я не можу пояснити цю динаміку. Я не вірю в залізні закони історії Карла Маркса. Проте тут, здається, можна застосувати один історичний закон: під час значної економічної кризи виборці дотримуються людей, економічній компетентності яких вони традиційно довіряли — тобто, саме тих людей, які привели їх до краху.
Але для кожного правила є виняток. У цьому випадку це колишня Партія демократичного соціалізму (ПДС), правонаступник колишньої керівної партії Східної Німеччини, Соціалістична єдина партія Німеччини (СЄПН). Дисиденти в НДР розшифровували ПДС як «практично те ж саме». Ця партія, використовуючи зухвалу назву «ліві», отримала точку опори в Західній Німеччині завдяки нездійсненним обіцянкам підвищити пенсії, мінімальну заробітну плату за годину до 10 євро, завдяки великим проектам державних інвестицій і обіцянкам повністю перемогти безробіття — коротше, якраз завдяки тим видам соціалістичного раю, який не зуміли створити у Східній Європі.
І, звичайно, «ліві», які мають у своїх лавах безліч співробітників Штазі, також закликають до перегляду значення Східної Німеччини; багато партійних ветеранів проти використання терміну «диктаторство» для опису цієї фази їхнього життя. Таким чином, крім СвДП, ця партія також має зиск з несміливого підходу основних політичних партій до питань глобальної економічної кризи.
Єдиною партією, що виграє, коли німці проголосують 27 вересня, найімовірніше буде партія «тих, хто не голосував». Я не ставлюся з симпатією до цієї групи, але я розумію, що вона очікує лише одного від політичних партій в ці дні: щоб все було «практично те ж саме».
Пітер ШНАЙДЕР — есеїст і романіст. Його остання опублікована книга «Повстання та ілюзія» (Rebellion und Wahn) присвячена студентським протестам 1968 р.
