Колишній прес-секретар президента Росії Бориса Єльцина Сергій Ястржембський отримав нове призначення — став керівником інформаційного управління адміністрації президента Росії Володимира Путіна. Ця нова структура, що створюється нібито спеціально під Ястржембського, свідчить, що спадкоємець Єльцина цікавиться послугами знаменитого прес-секретаря не менше, ніж попередній президент. Після Ястржембського, звісно, і прес- секретарів уже не було: Ястржембського знають усі, а от хто тепер згадає прізвища останнього прес- секретаря Єльцина або ж нинішнього прес-секретаря Путіна?
Тому що вони насамперед чиновники. А Ястржембський — символ. Символ нової номенклатури, впевненої, що їй у цьому світі все дозволено. Номенклатури заможної, далекої від свого народу, професійної та цинічної. Раніше соціалізм дозволяв номенклатурі так жити, однак примушував ховати цинізм під маскою спільної долі з підданими. Нова номенклатура більше цього не робить. Між інтелігентним, вихованим, чудово одягненим спортивним Ястржембським — улюбленцем жінок, колекціонером дорогих годинників, дотепником та розумником і пересічним виборцем президента Путіна з невідомого селища в далекій провінції — провалля завдовжки в життя, так і не прожите електоратом у нормальній країні. Проте Ястржембський — один із небагатьох, хто може, не червоніючи, пояснити електоратові, чому він живе саме так, чому заслуговує саме на такого президента і чому життя, яке здається електорату таким важким, насправді осяяне чудовими перспективами… Зі зміною президентів змінюються перспективи, не змінюється тільки Ястржембський — справжній Кашпіровський сучасної російської політичної сцени… Пригадую, на його брифінги ходили, як на свято, — це він перший відкрив, що коли з такими йоржистими кремлівськими дівчатами поговорити з усмішкою досвідченого чоловіка та сексуального дипломата, вони нічого небезпечного не напишуть… Отак конаюча перебудовна журналістика відступила перед «кремлівським пулом» — новою формою спілкування влади і преси…
Ястржембський був не дуже потрібним у перші місяці путінського правління, коли рейтинг президента дозволяв не звертати уваги на ЗМІ та суспільство. Тому його кинули на Чечню, — в натхненній розповіді про миротворчу місію російських силовиків було де розгулятися його талантам, надто коли ці силовики ховали Андрія Бабицького або розв’язували проблеми одного бандформування десятьма бомбардуваннями… Однак війна триває, а рейтинги не є вічними. І далекоглядна влада знову вирішила використати Сергія Ястржембського за його прямим призначенням. Коли Володимирові Путіну буде важко, він буде поруч. І знову розповідатиме про міцне рукостискання президента, як-от перед аортокоронарним шунтуванням Бориса Єльцина…
