Тема аверсного використання нафтопроводу «Одеса—Броди» і добудування трубопроводу до Плоцька обговорюється постійно як на рівні двосторонніх відносин між Польщею та Україною, так і на енергетичних самітах. Не став винятком Четвертий енергетичний саміт, який вчора завершився в Баку. Нагадаємо, що зараз нафтопровід використовується для перекачування російської нафти з Бродів до Одеси, оскільки поки що ніхто не закуповує азербайджанської нафти, завдяки чому нафтопровід міг би використовуватися в прямому чи аверсному напрямку.
Президент України Віктор Ющенко вже приймав Указ про те, щоб нафтопровід був переключений на аверсний режим, на що уряд відповідав — дайте азербайджанську нафту. За словами Президента, проблема аверса нафтопроводу «Одеса—Броди» — це чисто політична проблема, яка виникла після «візиту прем’єр-міністра до однієї сусідньої країни наприкінці літа». У Баку глава української держави заявив, що наприкінці першого півріччя 2009 року Азербайджан зможе надати потрібний обсяг каспійської нафти, а в України буде прем’єр, який зможе реалізувати аверсний проект нафтопроводу «Одеса—Броди». «Переконаний, тоді наприкінці першого півріччя в нас буде той уряд, який зможе реалізувати здорову політику, яка відповідає національним інтересам», — цитує Інтерфакс слова Ющенка.
Тим часом, президент Азербайджану Ільхам Алієв відзначив, що в проекту нафтопроводу Одеса—Броди—Плоцьк—Ѓданськ «добрий потенціал». При цьому він повідомив, що на сьогодні щорічний видобуток нафти в Азербайджані становить 50 млн. т. Азербайджан готовий збільшити видобуток, але для цього потрібно побудувати нові потужності для транспортування нафти. Говорячи про видобуток газу, І.Алієв заявив, що в Азербайджану запасів газу вистачить на 100 років для внутрішнього і зовнішнього споживання.
Якщо Азербайджан демонструє готовність реально брати участь у проекті, то це не можна сказати про інших зацікавлених осіб у цьому проекті. За словами Ющенка, повне техніко-економічне обѓрунтування проекту нафтопроводу «Одеса—Броди—Плоцьк» буде презентовано в грудні 2008 р. Серед позитивних зрушень він назвав створення СП «Сарматія» і міждержавної робочої групи з питань Каспійсько-Чорноморсько-Балтійського енерготранзитного простору, які було прийнято за результатами київського саміту.
У той же час український Президент говорить про необхідність захистити проект від політичних впливів і потребу створити функціональні та міжнародні механізми для практичної реалізації проектів.
Він також відзначив важливість проведення нинішнього Енергетичного саміту в Кавказькому регіоні, де кілька місяців тому були воєнні дії. «Ми демонструємо загальну політичну волю і хочемо задекларувати, що ініціатива формування надійного енергетичного простору від Каспійського, Чорного і до Балтійського морів не є фантазією. Ми віддані, і ми надаємо солідарну підтримку тим країнам, що перебувають у цьому регіоні», — сказав він.
Особливо Президент України відзначив важливість підтримки проекту створення єдиного енерготранзитного простору з боку Європейського Союзу і США. «Для нас дуже важливо, щоб коло партнерів у реалізації цього проекту з кожним самітом лише збільшувалося», — підкреслив В.Ющенко. На його думку, для реалізації проекту «Одеса—Броди—Плоцьк» необхідно чітко визначити політичну і бізнес-підтримку США.
Своєю чергою президент Литви Валдас Адамкус заявив про доцільність призначити спеціальне представництво Євросоюзу для розробки проекту «Одеса-Броди-Плоцьк». Він також висловив надію, що головування Чехії в ЄС сприятиме цьому проектові.
КОМЕНТАР
Михайло ГОНЧАР, директор енергетичних програм Центру «НОМОС», Київ:
— Ще з 2006 року існує протокол, підписаний з державною азербайджанською компанією та Укртранснафтою, де зафіксована готовність азербайджанської компанії поставляти 5 млн. тон нафти щорічно. Інша справа, чим два роки займалася українська сторона. Що стосується напрямку на Плоцьк, то проблема полягає в тому, що тут польська сторона повинна для себе, зрештою визначитися. Бо ще 2003 року був підписаний протокол із польською компанією Орлен, в якому була зафіксована готовність брати нафту. А польська сторона весь час говорила про доопрацювання. Крім того, у них як у нас постійно відбувається кадрова чехарда. Я гадаю, що рішення має приймати Польща. Тим більше, що Європейська Комісія ще два роки тому сказала, що готова надати відповідне фінансування для Польщі, як члена Євросоюзу. Тому тут від України залежить не так багато, а скільки від прийняття стратегічного рішення польською стороною. І на добудову нафтопроводу від Брод до Плоцька потрібно два роки, а з врахуванням підготовчих робіт на це піде три роки.
Щодо залучення США, можу сказати, що американські компанії були достатньо активними, починаючи з 2002 по 2004 роки. Перед тим, як український уряд Віктора Януковича прийняв рішення про реверсне використання нафтопроводу. Зараз, на мій погляд, те вікно можливостей, яке було в тих роках, закрилося. Наприклад, компанія «Шеврон» зараз активно зайнята в Казахстані та її цікавлять інші питання. А політична підтримка проекту Одеса—Броди—Плоцьк завжди була з боку уряду США. Інша справа, що американські компанії, які завантажені участю в російських проектах, є не стільки провідниками, як гальмівними елементами американської енергетичної політики.
Ідея залучення спеціального Представника ЄС для проекту Одеса—Броди—Плоцьк є непоганою. Але я мушу нагадати, що саме для цього проекту в 2003 році була створена тристороння спільна робоча група: Україна—Польща—Європейська комісія, яка два роки не збиралася. Тому тут інструментарій є. Його просто потрібно реанімувати перш ніж заводити новий.
Що стосується відносин між Президентом і прем’єром щодо цього проекту, то це нагадує ситуацію, коли Іван киває на Петра, а Петро на Івана. Тут не можна сказати, що все залежить від прем’єр-міністра. А також залежить від Президента і державної компанії Укртранснафта, яка в умовах чвар на лінії прем’єр-Президент практично нічого не зробила для того, щоб перейти до аверсного використання нафтопроводу. Ця компанія навіть не розпочала технічну процедуру, не закупила технологічну нафту.
Тут можна кивати один на одного. Але суть не в тому. Для наших партнерів за кордоном є Україна, яка не спрацьовує як елемент нею ж запропонованої каспійсько-чорноморсько-балтійського простору. Власне кажучи, наших партнерів, що в Азербайджані, що в Польщі, чи в Європейській Комісії, мало цікавить, хто що не зробив: прем’єр чи Президент. Для них Україна не зробила. Тут Президенту не варто було вказувати пальчиком, а вживати заходів, щоб зрештою не червоніти на чергових самітах перед своїми партнерами.
