У ставленні українців до НАТО зменшилася частка крайніх позицій і зменшується кількість тих, хто виступає проти вступу України до Альянсу. Водночас зростає кількість тих, хто не може однозначно визначитися щодо вступу України до НАТО. Окрім того, українці вважають недостатнім рівень інформування населення щодо НАТО і стосунків України з цією військово-політичною організацією. Такими є основні висновки проведеного в листопаді цього року Центром з інформаційних проблем територій Національної академії наук України соціологічного дослідження щодо визначення ставлення українського суспільства до проблем і перспектив євроатлантичної інтеграції України. Дослідження охоплювало 24 області України, АР Крим, Київ і Севастополь. Обсяг репрезентативної вибірки становив 3255 респондентів, похибка не перевищувала 1,5 %.
Перше запитання стосувалося рівня інформованості населення про НАТО та перспективи стосунків України з цією організацією. Відповідно до одержаних результатів, 18,6% населення України вважає себе добре поінформованими щодо цього, 31,4% — середньо, 49,9% — малопоінформованими чи зовсім непоінформованими. За результатами аналогічного опитування, проведеного в листопаді 2006 року, добре поінформованими вважало себе також 18,6%, середньо — 28,6%, малопоінформованими чи непоінформованими — 52,8%. Найкраще поінформованими щодо НАТО вважають себе пенсіонери (25,2% — добре поінформовані), найменше — молодь (13,7%). Територіально найкращою вважають свою інформованість мешканці Північного (включно з Києвом) та Південного регіонів країни, найменшою — Центрального та Східного. Найбільшу потребу в інформації про діяльність НАТО населення має щодо військової (17,6%), політичної (16,7%), правової (14,7%) й економічної (14,3%) сфер.
Оскільки завданням дослідження було не прогнозування результатів референдуму щодо вступу в НАТО, а аналіз стійкості громадської думки й основних чинників впливу на позицію населення, то запитання «Як ви ставитеся до можливого вступу України в НАТО?» передбачало, поряд з однозначно позитивними та негативними, ще й проміжні варіанти відповідей. Це дозволило виявити певну тенденцію у зміні громадської думки: зменшення частини однозначних варіантів відповідей і збільшення проміжних.
Так, частина тих опитаних, хто однозначно підтримує вступ України в НАТО, порівняно з листопадом 2006 року, зменшилася на 2,9% і становить 19,6%. Частина тих, хто не підтримує цього, зменшилася на 5,4% і становить 55,1%, тоді як частина тих, хто не може однозначно визначитися, зросла з 16,8% до 25,3%. Отже, можна зробити висновок: українське суспільство поступово відходить від полярних позицій і схильне більше орієнтуватися не на раніше сформовані ідеологічні стереотипи, а на реальні інтереси країни. Якщо цей процес триватиме й далі, то через два-три роки внаслідок активного обговорення цієї теми в суспільстві громадська думка щодо цього може кардинально змінитися. Тим більше, що суспільство усвідомлює потребу такого обговорення: 46,8% населення вважає, що на цей час рівень активності обговорення проблеми стосунків України з НАТО є недостатнім, 35,1% вважає його хоча й недостатнім, але середнім і лише 18,1% — досить високим.
Найвищий рівень підтримки вступу України в НАТО залишається в Західному регіоні (39,3% респондентів підтримують, 24,3% — не підтримують, у 36,4% відсутні однозначної позиції). Далі йдуть Південний (відповідно 34,1%; 55,8%; 10,1%), Північний (відповідно 20,4%; 44,8%; 34,8%), Центральний (відповідно 14,6%; 46,8%; 38,6%) і найменшою є підтримка в Східному регіоні (відповідно, 2,6%; 83,8%; 14,6%).
У іншій послідовності розташовуються регіони за рівнем суспільної потреби в активному обговоренні цієї проблеми. Після Західного регіону (64,1% населення вважає сучасний рівень обговорення проблеми явно недостатнім) йдуть з невеликою різницею Центральний (56,9%) і Східний (51,4%) регіони, в яких на даний час рівень підтримки вступу в НАТО є найнижчим, а значно менше потреби в обговоренні проблеми бачать у Північному (37,4%) та Південному (22,3%) регіонах. Це свідчить про можливість певної зміни громадської думки саме в тих регіонах, де тепер сумніви щодо доцільності євроатлантичної інтеграції України найбільші.
Чим же обґрунтовують свою позицію прихильники й противники вступу України в НАТО? Серед 15 причин позитивного ставлення до цього питання населення найбільше називає можливість зайняти достойне місце в світі (15,9%), гарантію незалежності та єдності України (10,3%), гарантію демократичного розвитку на основі європейських цінностей (8,4%), гарантію безпеки та захист від претензій інших країн (8,2%), розвиток економіки за рахунок участі в економічних проектах НАТО (7,7%). Відповідно серед 15 негативних причин найважливішими вважають участь у проведенні агресивної політики НАТО в світі (15,8%), перетворення України в мішень для міжнародного тероризму (12,9%), використання українців у гарячих точках (12,4%), розкол країни через різне ставлення до НАТО в різних її частинах (9,8%), можливість використання території України для таємних операцій НАТО (9,0%).
Чинниками, які найбільше впливають на ставлення до євроатлантичної інтеграції, населення вважає інформацію з українських ЗМІ (30,6%), теперішню ситуацію в Україні (25,9%), проблеми у різних сферах, які потребують негайного вирішення (15,1%). Основними перешкодами у формуванні об’єктивної та неупередженої громадської позиції щодо проблеми стосунків України з НАТО вважають недовіру до інформації, яка подається щодо цього (39,8%), та неготовність населення змінювати вже сформовану думку (22,8%).
