60% росіян загалом підтримують ідею «національного лідера», противників цієї ідеї втричі менше — 19%. При цьому ідею збереження Володимиром Путіним свого впливу в ролі національного лідера країни після закінчення його президентського терміну підтримують 55% Такі результати дає листопадове опитування ВЦДГД. Згідно з дослідженнями російських соціологів, у Москві й Санкт-Петербурзі ідея «національного лідера» має трохи меншу підтримку (48%), ніж в інших містах і селах (59— 66%). Тим часом, кожний другий (52%) учасник опитування, яке проводилося в 153 населених пунктах у 46 областях, краях і республіках Росії, поки не може визначити, що саме означає поняття «національний лідер». Національний лідер, на думку росіян, має бути чесним, безкорисливим, принциповим (вважають 24% респондентів); розумним і мудрим (13%); сильним і стійким (8%); справедливим (7%); професійним політиком (5%); наполегливим, рішучим (5%); владним, вольовим (5%), відповідальним (5%) і має «вболівати душею за народ» (4%).
КОМЕНТАР
Микола ПЕТРОВ, член наукової ради Московського центру Карнегі:
— Статус «національний лідер» нічого, крім гасла, не означає й означати не може. Йдеться зараз про пошук тієї ролі, яку Путін відіграватиме, коли піде з посади президента. Зрозуміло, що ця роль буде великою. Бо наступний президент за визначенням не зможе одразу взяти всі ті повноваження, які зараз виконує Путін. Зрозуміло, що буде перехідний період, коли, очевидно, Путін має суміщати якісь офіційні, формальні ролі з менш формальними, що дозволяють йому все координувати. Менш формальною може бути роль лідера партії влади «Єдиної Росії». Це може бути «національний лідер», хоча таке поняття само по собі звучить добре, і, можливо, це готова підтримати значна кількість громадян, але такий статус не дає жодних офіційних повноважень. Путін може суміщати його на посаді, яка дає йому реальні повноваження. Але для того, щоб це не виглядало як перетворення з глави держави на підлеглого іншого глави, можуть бути використані різні способи, включаючи й такий абстрактний, але добрий на слух, як «національний лідер» або лідер партії.
Де-юре Путіну потрібні якісь офіційні повноваження. Але якщо вони самі по собі будуть високого, хоч і незрозумілого статусу на кшталт «національного лідера», то справа виглядатиме так, наче Путін пішов на пониження й перетворився на підлеглого наступного президента. А з посадою «національного лідера», якщо до неї додати повноваження голови Ради безпеки РФ або Держради, це набуває зовсім іншого вигляду. Путін спочатку був секретарем Ради безпеки й суміщав цю функцію з функцією директора ФСБ. Потім він став прем’єр-міністром, президентом. Після Путіна секретарем Радбезу був Сергій Іванов, Володимир Рушайло, Ігор Іванов. Зараз це місце вакантне. До речі, давно ходять чутки, що підготовлено законопроект про підвищення ролі Ради безпеки.
