Цього року відзначається важлива дата — в 1807 році Російська імперія й молода американська республіка домовилися встановити дипломатичні відносини. Невдовзі після цього перший дипломатичний посланник Росії Олександр Дашков прибув у Вашингтон, а Джон Квінсі Адамс відправився в Санкт-Петербург.
Після цього скромного початку наші відносини — з їхніми піками й спадами — виправдали прогноз де Токвіля про те, що Америці й Росії «уготовано волею Небес управляти долями половини земної кулі».
Сьогодні, коли холодна війна і перехідний період, що настав відразу ж після розпаду СРСР, позаду, ми опинилися віч-на- віч із новим світом — світом, в якому ефективні американо-російські відносини грають найважливішу роль у розв’язанні багатьох загальносвітових проблем.
Ми, посли США в СРСР і Росії і посли СРСР і Росії в США, — прямі спадкоємці перших дипломатичних посланників, які стояли біля джерел діалогу між нашими країнами.
Ми не політики, а дипломати, які втілюють півстоліття досвіду «ведення американо-російських відносин». Ми зібралися в двохсоту річницю дипвідносин між Росією та Америкою у вашингтонській штаб-квартирі «Фонду Карнегі за міжнародний мир», щоб поміркувати про перспективи американо-російських відносин.
У ході нашої професійної діяльності нам доводилося бачити, як наші країни стикаються з критичними, які часом ставлять під питання саме існування, проблемами. Нам знайомий смак успіху, що породжується тісним співробітництвом, — коли ми перемагали загальних ворогів і будували безпечніший світ. Але нам траплялося спостерігати і те, до чого веде відчуження й суперництво.
Сьогодні безпрецедентна глобалізація зв’язку, економічна динаміка, мобільність людей, товарів, ідей знесли бар’єри, що традиційно існували, піддають наші народи новим, могутнім впливам, які ведуть до позитивних змін. Однак зі змінами приходять і нові загрози.
Ці загрози, що створюються поширенням зброї масового знищення, тероризмом, організованою злочинністю, безпрецедентним навантаженням на навколишнє середовище, енергобезпеку, з безліччю неврегульованих і застиглих у невирішеному стані регіональних конфліктів, — у числі найневідкладніших питань, що вимагають спільної уваги. У цих і багатьох інших галузях наші країни володіють досвідом і необхідним почуттям відповідальності, щоб забезпечити лідерство.
Перед обличчям численних важливих завдань ми не можемо допустити, щоб наші відносини були пущені під укіс нерозумінням або недовірою. У минулому, коли ми підтримували активний діалог і творчо підходили до дипломатії з опорою на узгоджені принципи, ми домагалися позитивних змін. Як повернути ці відносини? Які уроки ми винесли?
По-перше, Америка й Росія — величезні, складні країни з різною історією, географією та культурою. Природно і, більше того, неминуче те, що ми бачимо світ через призму власних національних інтересів, суперничаємо на світовій економічній та політичній аренах, не погоджуємося із вагомих причин.
Завдання в тому, щоб виявити й просувати спільні інтереси, одночасно управляючи нашими розбіжностями та відмінностями. Як написав посол Анатолій Добринін, який брав участь у врегулюванні кризи в Карибській затоці, «ми завжди повинні вміти знаходити спосіб не погоджуватися, при цьому, не наносячи збитку нашому фундаментально важливому стратегічному партнерству».
По-друге, обидві країни пройшли через глибокі зміни за останню чверть століття. Закінчення холодної війни і розпад Радянського Союзу, виникнення на його місці незалежних держав радикально змінили Європу та Євразію, і наслідки цього продовжують відчуватися. Росія вступила в складний період економічної, соціальної та політичної трансформації, реорганізації своєї глобальної й регіональної стратегії. США пережили потрясіння теракту 11 вересня 2001 року. Поява насильного антиамериканського екстремізму створює безпосередню й повсюдну загрозу для американців, кидаючи виклик традиційній політиці, уявленням і пріоритетам США.
По-третє, американо-російські відносини працюють найкраще, коли ми відмовляємося від взаємного шельмування й замість цього, зосереджуючись на спільних інтересах, розробляємо загальні рішення. Наприклад, ми значно поліпшили нашу спільну діяльність із боротьби з тероризмом. Нам необхідно зосередитися на тому, щоб відкривати нові області співробітництва з ядерних питань, включаючи запобігання поширенню ОМУ.
Залишається зробити багато. Наростає занепокоєність тим, що налагоджений, який приніс реальні результати, режим контролю над озброєннями зникне, що призведе до неприйнятних наслідків для всього світу. Нинішні розбіжності щодо протиракетної оборони в Європі, конкретні контури майбутніх структур безпеки для Європи, оптимальний маршрут для Косового — все це призвело до нової напруженості між нами. Наша дипломатія повинна знайти шлях, як рухатися далі.
По-четверте, вступаючи в третє століття нашої дипломатичної історії, важливо продовжувати спиратися на силу дипломатії. Те, що ми завжди тримали наші дипломатичні канали відкритими й активно використовували їх, уберегло нас від ядерного знищення в XX столітті й може допомогти впоратися із загрозами, що чекають попереду. Сьогодні, в доповнення до звичайних дипломатичних каналів і контактів між лідерами, нам потрібно подумати про можливості подальшої інституціоналізації нашого діалогу на урядовому й субурядовому рівнях.
Нарешті, нам потрібен більш широкий діалог між громадськістю обох країн, який зміцнив би основу, сформовану нашими спільними цінностями. Не менш важливо заохочувати максимально широкі й відкриті контакти між науковими, громадськими й релігійними організаціями. З цією метою існуючі системи видачі віз повинні сприяти обміну, а не стримувати його.
Розширення наших економічних зв’язків також може сприяти стабільнішим і передбачуванішим відносинам. Ми обов’язково повинні вийти за межі питання щодо СОТ і зайнятися усуненням політично мотивованих перешкод, що заважають американо-російській торгівлі, для того щоб Росія зайняла належне їй місце як повноправний член світової торгівельної спільноти.
Наші країни вже продемонстрували здатність наводити мости через зяючі політичні й культурні провалля. Сьогодні ми можемо спільно працювати в широкому контексті демократичних цінностей і ринкової економіки. Сьогодні США та Росії потрібно закладати чітко певну нову стратегічну основу, спираючись на яку ефективна дипломатія зможе вирішувати старі проблеми і впоратися з новими завданнями. Наша майбутня робота має бути гідною третього століття нашої дипломатичної історії.
Заява дев’яти колишніх послів у Москві та Вашингтоні — Олександра БЕЗСМЕРТНИХ, Джеймса Ф. Коллінса, Юрія ДУБИНІНА, Артура ХАТМАНА, Віктора КОМПЛЕКТОВА, Володимира ЛУКИНА, Джека Ф. Метлока мол., Томаса Р. Пікерінга, Юлія ВОРОНЦОВА, передана «Дню» Посольством Російської Федерації в Україні
