5 грудня 1997 року — У справі Поли Джонс, яка в травні 1994 року подала позов на Білла Клінтона, звинувативши його в сексуальних домаганнях, названо нового свідка — колишню практикантку Білого дому Моніку Левінські.
7 січня 1998 року — Левінські дає письмове свідчення під присягою, що ніколи не мала сексуальних зв’язків із Клінтоном.
12 січня — «Доброзичливиця» президента США — Лінда Тріпп, довірена особа Левінські, передає незалежному прокурору Кеннету Старру аудіозапис своїх розмов із Монікою. Касети вустами Левінські свідчать, що інтимний зв’язок її з Клінтоном все-таки мав місце. Згодом Тріпп визнає, що, передаючи касети, керувалася лише добрими намірами — хотіла допомогти молодій недосвідченій (але, мабуть, не в сексі. — Ред.) Моніці.
16 січня — Суд присяжних засідателів дозволяє Старру провести слідство у справі Левінські — зокрема, й з’ясувати, чи схиляв її хтось до неправдивого свідчення під присягою.
17 січня — Впродовж шести годин адвокати Джонс допитують Клінтона. Він заперечує зв’язок із Левінські.
26 січня — Американський президент виголошує слова, на які звернув увагу чи не кожен мешканець планети: «Я ніколи не мав сексуальних стосунків з цією жінкою... Я ніколи не примушував будь-кого брехати». Згодом він каятиметься в цих словах.
15 березня — Ще одна жінка, цього разу колишня помічниця Клінтона Кетлін Віллі, говорить про сексуальні домагання до неї з боку президента США. Світу це було розказано в телепрограмі «60 хвилин» на каналі Сі-Бі-Ес.
31 березня — Адвокати Джонс просять федеральний апеляційний суд дозволити використання свідчень Левінські в їхній справі проти Клінтона.
1 квітня — Незважаючи на День сміху, припинення розгляду позову Поли Джонс жартом не було.
6 серпня — Моніка дає свідчення присяжним Старра.
17 серпня — Клінтон, після чотирьох годин опитування присяжними, сказав по телебаченню чи не історичні слова: «Я мав неприпустимі стосунки з місс Левінські». Повну відповідальність за вчинок президент бере виключно на себе.
9 вересня — Старр оголошує, що знайшов надійну інформацію, яка може бути підставою для імпічменту.
13 листопада — Клінтон погоджується виплатити Джонс $850 тисяч, аби припинити справу. Про вибачення чи визнання провини мови не йде.
11—12 грудня — Юридичний комітет Білого дому схвалює першу, другу, третю й четверту статтю імпічменту.
17 грудня — Палата представників під час бомбардування Іраку відкладає обговорення імпічменту.
19 грудня — Клінтона визнано Палатою представників винним по першій і третій статтях, які говорять про неправдиве свідчення та перешкоду правосуддю. Відтоді доля президента США — в руках Сенату, який мав остаточно вирішити питання про імпічмент.
7 січня 1999 року — У Сенаті розпочалися слухання щодо імпічменту.
8 лютого — Адвокати Білого дому та працівники Палати представників виголошують заключні аргументи у справі Клінтона.
12 лютого — Клінтон не стає першим американським президентом, відправленим у відставку через імпічмент.
