Це професійне свято російські дипломати відзначають уже вчетверте. Дата обрана не випадково. Вона пов’язана з часами Івана Грозного, коли в XVI столітті російський цар підписав перший Посольський Наказ (прообраз майбутнього Міністерства закордонних справ — спершу це були Накази, потім Колегії і тільки Олександр I із 1801 року назвав офіційно дипломатичну службу Російської імперії Міністерством закордонних справ). А одним із перших російських послів став граф Семен Воронцов, книжку про якого презентували на прийомі в посольстві (її автор — доктор історичних наук, професор Чорноморської філії МДУ Оксана Захарова).
Як із посмішкою говорили російські дипломати, в радянський період було багато професійних свят (Дні шахтаря, металурга, рибалки тощо), а про дипломатів ніхто не згадував, вважаючи, що ті й так добре заробляють, і нічого їм свято організовувати. Несправедливість була ліквідована в 2003 році. І хоча 10 лютого — не червоний день календаря і не вихідний, але все-таки він став святом для російських дипломатів. Цього дня в них з’явилася можливість зустрітися з колегами з інших країн без протоколу, поспілкуватися не у формальній обстановці. Дипломатія — відповідальна та складна професія. Адже не дарма кажуть, що від діяльності дипломатів часом залежать долі світу. А одне неправильно сказане слово може спричинити конфлікт, який може призвести до непередбачуваних наслідків...
Звертаючись до численних гостей (дипломатів різних країн, акредитованих в Україні, політиків, бізнесменів, вчених, діячів культури), посол РФ Віктор Черномирдін нагадав присутнім, що професія дипломата існує в Росії понад чотири століття.
— Дипломати завжди відповідально несли свою службу. Сьогодні перед російською дипломатією стоять різні питання, але особливу увагу ми приділяємо країнам СНД, — наголосив Черномирдін. — Нам доводиться по-новому будувати свої відносини. Адже колись ми жили в одній країні. А нині виникають різні питання, що вимагають негайного вирішення. Це як життя сусідів на однiй сходовiй площадцi. Усі один про одного знають, але варто щось не так сказати, як сусід образиться... Нам треба виробити спільну стратегію міжпарламентських відносин СНД й особливо в питаннях з Україною. Ми — дві суверенні держави i зобов’язані відкинути емоції, спокійно вирішувати всі конфліктні питання за столом переговорів. Я розумію, що Україна стоїть на порозі парламентських виборів, — це серйозне випробування для країни, але вибори закінчаться, а життя триватиме...
Я вважаю, що у відносинах між нашими країнами треба підходити зважено до найбільш заплутаних питань. Не можна керуватися емоціями. Особливо це повинні пам’ятати мужі, наділені владою, як у нас, так і у вас. Треба вирішувати питання без надриву, спокійно, зважено. Треба пам’ятати, що всі світові війни закінчувалися за столом переговорів, а не на полі бою.
Дипломати завжди були тонкими поціновувачами прекрасного, заступниками мистецтва. Ці традиції продовжують у Російському посольстві. Тут уже три роки організовують музичні вечори. Нинішній «дипсалон» запропонував гостям цікаву програму. Прозвучали твори Моцарта, Шостаковича, Россіні, Верді, Дунаєвського, українські та російські народні пісні, романси. У невеликому концерті виступили: тріо «Віва Експресія» ансамблю «Київська камерата», солісти Національної опери України — Ольга Нагорна й Андрій Романенко, баяніст Роман Юсипей, жіночий вокальний квінтет «Україна».
А коли концерт закінчився, «День» скористався нагодою, щоб поставити В. Черномирдіну кілька запитань.
— Вікторе Степановичу, як ви ставитеся до того, що в Україні випустили сувенірну монету із зображенням В. Путіна, яка відкрила серію «Зарубіжних лідерів» (замовлення Громадської ради України: гривня зроблена на Луганському патронному заводі, ціна 5 у. о., тираж — 10 тисяч). Чи буде на неї попит в Україні, чи лише в Росії?
— Я здивувався: з якого дива випускати путінську монету? Мені здається, що попит на цю сувенірну монету спостерігатиметься насамперед серед нумізматів. Думаю, вона буде запитана серед колекціонерів не тільки України та Росії, а й інших країн. Хоча на монеті президент РФ В. Путін чомусь не дуже на себе схожий. Очевидно, таким Володимира Володимировича побачив художник. Ви знаєте, керівникам треба бути готовими, що їх по-різному зображають. Нібито дивишся — ти, а нібито й ні. Але, як каже художник: «Я так бачу»!
— Що, на вашу думку, стало причиною погіршення українсько-російських відносин?
— Дуже все розмазалося... Не встигли обговорити одні питання, як з’явилися інші. Тільки з газом вирішили, як спливло питання про оренду земель Чорноморського флоту Росії в Криму... До речі, питання про ціну на газ порушували ще минулого року. Не ми диктуємо ціни, а просто світові ціни виросли. Хіба це правильно, що в Росії населення платить за газ дорожче, ніж в Україні? Як ми можемо цей факт пояснити росіянам? Ви хочете за справедливістю і ми так хочемо.
— Деякі експерти кажуть, що російські дипломати «озброїлися» новими методами своєї діяльності — до таких, наприклад, належать газовий пресинг і торгові бар’єри...
— Зачекайте, ви кажете «пресинг», але ж і ви порушуєте. Щодо заборон на м’ясо, тож ви продаєте Росії не український продукт, до якого в нас немає претензій, а перепродуєте нам м’ясо з Австралії або інших зарубіжних країн. До речі, молоко Україна в Росію не постачає. Везете сир, бринзу, але не чисте молоко. А чому у вас на молоко ціна знизилася вдвічі? Вас це питання не насторожило? Чому українські переробники молочної продукції так різко знизили ціну? Я заявляю відповідально: молоко в РФ Україна не постачає. І ще: всі конфлікти вирішуються. Тут головне, щоб була воля знайти консенсус у двох сторін. Немає в нас конфлікту в газовому питанні. Його вирішили. Президенти Ющенко та Путін кажуть, що конфлікт знято, прем’єри обох країн також у коментарях наголошують, що все їх влаштовує. Кому щось не подобається? Деяким депутатам ВР? Нині в Україні спостерігається передвиборний синдром. Саме тому вирують емоції...
— А яку оцінку ви б поставили нинішньому стану українсько-російських відносин?
— Не ставитиму оцінок. Я вважаю, що триває звичайна рутинна робота. Тільки не можу зрозуміти: в Україні всі все обговорюють. Уся країна обговорює. Цього я не розумію. Треба не говорити, не робити гучних заяв, а шукати шляхи виходу. У наших країн були різні періоди, переживемо і цей. Я хочу наголосити, що з основних питань ми знаходимо спільну мову. А те, що є незадоволені, то це завжди було. Працюватимемо.
