З 1 січня 2008 року Фінляндія головує в Організації з Безпеки та Співпраці в Європі (ОБСЄ). І один із перших візитів глава зовнішньополітичного відомства цієї країни здійснює в Україну. Які пріоритети намічає Фінляндія на період свого головування в ОБСЄ? Якими бачать Гельсінкі шляхи реформування ОБСЄ та підвищення її ефективності? Наскільки може бути застосований випадок визнання Косово світовою спільнотою для невизнаних республік на пострадянському просторі як Придністров’я, Абхазія, Південна Осетія, Нагірний Карабах? Чому Фінляндія не підписала Спільну заяву ОБСЄ з питань Голодомору в Україні 1932—1933 років? Яким бачиться Фінляндії розвиток стосунків із НАТО? Про це — міністр закордонних справ Фінляндії Ілкка Каннерва розповів у інтерв’ю українським журналістам (Микола СІРУК, «День», Володимир КРАВЧЕНКО, «Дзеркало тижня», Ірина ТИМЧИШИН, Телеканал «1+1»).
ТРАДИЦІЙНІ ЗМІНИ ОБСЄ
— Україна для нас дуже цікава країна. І якщо говорити про виклики, які є в нас, зокрема щодо Придністров’я, — то над їхнім вирішенням ми повинні працювати спільно. І, очевидно, що Україна як велика держава відіграє важливу роль. Я особисто бачу це так і сподіваюся, що, завдяки посиленню взаємодії та контактів, ми можемо спільно оцінювати ті моменти, які можуть гарантувати позитивний розвиток. Я вірю в те, що розвиток України слугуватиме добрим прикладом розвитку демократії. Ми, в Фінляндії, високо оцінюємо зусилля України на цьому шляху. Ваш приклад показує іншим країнам, яким чином можна сприяти реалізації цінностей ОБСЄ.
— Пане міністре, які пріоритети намічає Фінляндія на період свого головування в ОБСЄ?
— Жартуючи, можна сказати, що зараз ми відмічаємо свої пріоритети на карті й повинні їх представити 10 січня. Серйозно кажучи, наша точка відліку полягає в тому, що зараз ми живемо під час великих викликів. Після холодної війни розвиток іде в позитивному напрямку. Часом такий підхід може призводити до того, що справи йдуть не так добре, як би нам хотілося. Можливо, така організація як ОБСЄ переживає такий момент. Необхідно враховувати, що ОБСЄ — це єдина організація з питань безпеки, яка покриває всю Європу, а також має трансатлантичний вимір. Ми не повинні допускати такого розвитку, який міг би підривати основи функціональності цієї організації. Внутрішня культура ОБСЄ передбачає одностайне прийняття ухвал. Природно, що ми повинні дуже ретельно вислуховувати всі сторони. Також ми повинні працювати й діяти таким чином, щоб усі учасники довіряли тому, чим займається ОБСЄ. Окрім того, ми повинні сприяти дотриманню основоположних принципів ОБСЄ. А також тому, що всі три традиційні зміни ОБСЄ будуть наявні в нашій діяльності. Природно, що виклики, які стоять перед організацією, передбачають і зумовлюють вирішення певних завдань. Я тут посилаюся на актуальне питання — спостереження за виборами. З іншого боку, є питання Косово, урегулювання заморожених конфліктів. Мені здається, дуже важливим те, що ми можемо сприяти справжній прихильності, принципам, які лежать в основі ОБСЄ.
— Нещодавно російський міністр Сергій Лавров заявив, що в нинішній формі ОБСЄ не вистачає довіри. Якими ви бачите шляхи реформування ОБСЄ?
— Я за своєю сутністю гуманіст і виходжу з того, що лише прямі людські контакти, взаємодія між людьми може створити таку атмосферу довіри, нарощувати такий капітал довіри, що ухвали, які обговорюються всередині ОБСЄ, базуватимуться на принципах, властивих цій організації. При цьому ніхто з її членів не повинен відчувати себе переслідуваним. Навпаки, кожна країна-член цієї організації повинна відчувати, що присутність в ОБСЄ посилює та зміцнює національну безпеку та міжнародне становище країни. Кожна країна-член ОБСЄ повинна на цьому загальному форумі мати можливість займатися будівництвом своєї державності нарівні з цим сприяти загальним цілям цієї організації. Я приєднуюся до бачення мого колеги міністра Лаврова з приводу того, що нам потрібні подальші заходи для посилення довіри в цій організації. Тому зі свого боку я постараюся протягом головування якомога більше мандрувати тими країнами, які є членами ОБСЄ. І добре починати з такої дружньої країни як Україна.
КРАЩЕ ПІДХОДИТИ З ПРЯНИКОМ, АНІЖ ІЗ БАТОГОМ
— Це один із елементів, коли говорити про систему. Які існують ще елементи та шляхи підвищення ефективності цієї організації?
— Протягом багатьох років ідуть пошуки відповідей на це питання. Без політичної волі тут успіху нам не бачити. Ми, всередині ЄС, для посилення ефективності при прийнятті ухвал протягом декількох років провели дискусію з приводу конституційної угоди Євросоюзу. Зараз ухвали будуть прийматися більшістю голосів за винятком важливих питань, які пов’язані із зовнішніми стосунками Євросоюзу та питаннями безпеки. Мені надійшли пропозиції, що в ОБСЄ також потрібно перейти до методу прийняття ухвал більшістю голосів. Я гадаю, що сильно ризикував би, якби виступив із такою пропозицією в ОБСЄ. Звичайно, напевно, потрібно дивитися, які наші пріоритети і для яких цілей ми використовуватимемо той політичний капітал, який є всередині ОБСЄ. Потрібно розуміти, що навряд чи ця організація може протягом одного року вирішити питання, наприклад, щодо обмеження звичайних озброєнь, статусу Косово, заморожених конфліктів. А також виробити рівноправні правила, які стосуються третього людського виміру ОБСЄ і вирішити питання, пов’язані зі спостереженнями за виборами. Якщо немає пріоритетів, тоді в нас виходить стихійний розвиток і ніхто не контролюватиме цей процес. Гадаю, що головне питання полягає в тому, що чинний голова виступає за спадкоємність. І також старається зосередитися на вирішенні актуальних завдань і гострих проблем, які виникають.
— Пане міністре, в жовтні 2006 року в інтерв’ю «Дню» генеральний секретар ОБСЄ Марк Перрен де Брішамбо сказав, що існують великі шанси вирішити Придністровський конфлікт у прийнятний період часу, якщо всі сторони об’єднають зусилля для прийняття такого врегулювання. Пройшло майже півтора роки, а ситуація залишається колишньою. Чи бачите ви шляхи вирішення заморожених конфліктів у Придністров’ї, Абхазії, Південній Осетії та Нагірному Карабаху? Можливо, для цього потрібен тиск великих країн і Євросоюзу?
— Мені здається, що завжди краще застосовувати позитивні методи впливу, аніж тиск. ОБСЄ — це така організація, яка незабаром опиниться в складній ситуації, якщо проводитиме політику, яку засновано на санкціях. Я ще добре не ознайомився з подробицями заморожених конфліктів, про які ви згадали. Але я б на цій стадії сказав, що краще підходити до їх вирішення з пряником, аніж із батогом.
— Пане міністре, хоча ви сильно не вникали в проблеми, пов’язані із замороженими конфліктами, але, як у Гельсінкі бачать вирішення проблеми Придністров’я? Тим більше, відомо, що ваш візит в Україну багато в чому пов’язаний із цією проблемою.
— Так, дійсно, одна із основних цілей моєї поїздки в Україну є обговорення цього питання. У мене досить егоїстичні інтереси чи мотиви відвідування України. Очевидно, що мені потрібні оцінки, бачення і думка української сторони щодо придністровського конфлікту. Само собою зрозуміло, що Україна краще за Фінляндію розбирається в цьому питанні. Тому досвід, знання і ноу-хау України тут запитані. І ми цінуємо ті зусилля, які Україна докладає до розв’язання придністровської проблеми.
Навряд чи Фінляндія може внести щось радикально нове в обговорення цієї проблеми. Після цієї поїздки ми повинні будемо співвідносити свої пропозиції з тими міркуваннями, які мають інші країни. Йдеться не лише про позицію Фінляндії. Головуюча країна повинна враховувати інтереси організації та її членів загалом. Можу лише підкреслити, що в даний момент рано давати вичерпний коментар із цього приводу.
— Відомо, що одним із пріоритетів ОБСЄ є Косово, хоча ви висловили сумнів, що цього року вдасться вирішити статус цього краю. Проте не виключено, що Косово може оголосити про свою незалежність і це буде визнано світовою спільнотою. У той же час Москва постійно заявляє, що в разі такого визнання світовій спільноті буде необхідно визнати незалежність невизнаних республік на пострадянському просторі як Придністров’я, Абхазія, Південна Осетія, Нагірний Карабах. На ваш погляд, наскільки випадок із Косово може бути застосований до названих вище невизнаних республік, включаючи Турецьку республіку на півночі Кіпру?
— Питання щодо Кіпру обговорюється всередині ЄС. Відома аргументація, що Косово не є таким винятковим випадком, а може виступати як прецедент. Дискусія, яка ведеться в Євросоюзі, посилається на те, що є бажання підтримувати цей процес, який може заспокоїти ситуацію. Але, ми добре знаємо, що це передбачає міжнародну присутність. Таким чином, загострення ситуації не призводить до безладдя. У ході цієї дискусії більшість країн Євросоюзу вважає, що Західним Балканам потрібно дати перспективу, щоб вони могли брати участь у співпраці, за якою стоїть ЄС.
ПРИНЦИПИ ОБСЄ І КРЕАТИВ
— Пане міністре, вибачте, але з вашої відповіді не зрозуміло, наскільки випадок із Косово буде застосовний до названих невизнаних республік. Хотілося почути відповідь на це запитання від вас, як міністра, що представляє Фінляндію, яка в даний момент головує в ОБСЄ?
— Я посилаюся на дискусії, які ведуться всередині Євросоюзу, оскільки вони збігаються з нашим поглядом. Дуже складно сказати, наскільки резолюції, які буде прийнято всередині ЄС, можуть бути застосовані в інших випадках. Напевно, світ був би досить простим місцем, якби одна й та ж модель вирішення могла застосовуватися до інших випадків. Природно, тут необхідним елементом є присутність усіх сторін. Необхідно визнати важливу роль Сербії. А яким чином ми можемо надавати підтримку Сербії в тій чи іншій формі — залишається складним питанням. Бо, наприклад, у Сербії присутній такий елемент, як членство в Європейському Союзі. І щоб досягнути цієї мети, серби повинні відповідати тим же критеріям, яким відповідають і інші члени ЄС.
— Чи не здається вам, що визнання Косово загрожує системі колективної безпеки, створену з 1973 року і в будівництві якої брав участь президент Фінляндії Урхо Кекконен?
— Заключний акт 1975 року був схвалений із метою, щоб подолати розмежувальні лінії холодної війни, які існували в Європі. І після розпаду Югославії ми зіткнулися з тим фактом, що треба мати в розпорядженні і інші принципи. Наприклад, таким принципом може стати резолюція ООН № 1244, яка доповнює принципи ОБСЄ. Я знаю схвалені 1975 року принципи, та Фінляндія старатиметься діяти таким чином, щоб вони залишилися непорушними. Але іноді доводиться все ж таки адаптувати принципи або застосовувати їх креативно, в залежності від конкретної ситуації. І ось у цьому випадку, це, мабуть, все ж таки мандат або резолюція ООН.
ПОДВІЙНІ СТАНДАРТИ, ДОВІРА, ОБСЄ
— Росія постійно критикує ОБСЄ за подвійні стандарти, хоча сама не виконує взяті на себе зобов’язання, передусім, Стамбульську угоду від 1999 року. Пане міністре, як голова ОБСЄ, як ви маєте намір будувати стосунки з Росією?
— Росія відіграє незамінну роль в ОБСЄ. Ми не можемо домогтися добрих результатів при відсутності політичної волі з боку Росії. Тому ще минулого року ми почали з Росією дискусію, щоб дізнатися, якими вона бачить ці питання. У мене є копія переліку питань, які, на думку росіян, мають бути вирішені. Це стосується й інших країн. Я знаю, які головні болі є в Росії з приводу ОБСЄ. Я не бачу тут іншого варіанту, окрім того, як сісти з Росією за одним столом, щоб вирішити ці питання. У нас добра взаємодія, добрий контакт із Росією, незважаючи на те, що ми не завжди маємо однаковий погляд з усіх питань. Я прагну до того, щоб погляд Росії було враховано, але при цьому він не повинен переважувати погляд членів ОБСЄ. Мені здається дуже важливим те, що ми повинні ввійти в звичайне русло в тому, що стосується спостереження за виборами, які пройдуть у Росії в березні цього року. Якщо Росія заявляє, що вона є демократичною країною, то ОБСЄ — такий форум, на якому Росія може це продемонструвати гідним чином. Тому ми закликаємо Росію запросити спостерігачів на вибори. Тут потрібно розуміти погляд іншої сторони. Не можна просто говорити, що росіяни в усьому не мають рації або в усьому мають рацію. Завжди важливий діалог, обговорення, розуміння погляду іншого.
— Як ви розумієте дії Росії, яка вийшла з Договору про звичайні збройні сили в Європі (ДЗЗСЄ). Чи не є цей крок загрозою для Фінляндії та Європейського Союзу?
— Природно, що ми повинні намагатися діяти таким чином, щоб усі учасники цього договору його виконували. Можна сказати, що ДЗЗСЄ загалом — це один із основних структурних елементів ОБСЄ. Дуже важливо, щоб ми могли повернутися до ситуації, коли всі держави, які підписали цей договір, дотримуються його положень. Нам потрібно все ж таки підходити реалістично й розуміти, що методів, які є в розпорядженні ОБСЄ недостатньо для розв’язання питання про припинення Росією мораторію щодо ДЗЗСЄ.
— Хіба не можна розцінювати вихід Росії з цього договору як загрозу?
— Як я вже сказав, з погляду Фінляндії, дуже важливо повернутися до повномірного застосування ДЗЗСЄ. Цей договір відіграє велику роль у рамках посилення заходів довіри.
— Пане міністре, навіть офіційний Київ заявив, що вихід Росії з цього договору несе загрозу Україні. Можливо, все ж таки в діалозі з Росією потрібно називати речі своїми іменами. І Фінляндія, мабуть, повинна сказати своєму великому сусідові, що вихід із ДЗЗСЄ є загрозою.
— Але тут, мабуть, не йдеться про вибір слів. Ми готові зараз і надалі будемо готові до того, щоб пояснювати Москві, наскільки для нас важливо, щоб Росія повернулася до цього договору. Природно, така надія стосується всіх країн, які підписали цей договір. Я розумію підоснову вашого питання. У нас із Україною збігаються думки з приводу тих наслідків, які матиме вихід Росії з цього договору.
У ГРУЗІЇ БУЛО ЗРОБЛЕНО НОВИЙ КРОК НА ШЛЯХУ ДО ДЕМОКРАТІЇ
— Під час грудневих парламентських виборів у Росії були розбіжності з питання про належну роль спостерігачів ОБСЄ за виборами в пострадянському просторі. Яка структура ОБСЄ спостерігатиме за президентськими виборами, які відбудуться в Росії на початку березня?
— Обидві структури нашої організації: Парламентська Асамблея і БДІПЛ. Запрошення поки що немає. Але я все ж таки вважаю, що в інтересах Росії, щоб спостереження за президентськими виборами проходило за всіма правилами. Так щоб там були довгострокові спостерігачі, а також спостерігачі в момент виборів.
— А якщо з боку російської влади не надійде пропозиції до ОБСЄ направити спостерігачів на вибори, наскільки це вплине на вашу оцінку Росії, як країни, яка будує демократію?
— Я хотів би передати представникам Росії, що вони найкращим чином можуть довести іншим членам ОБСЄ, що в них демократія, якщо двері для спостерігачів буде відчинено.
— Чи можете ви дати оцінку президентським виборам у Грузії, які нещодавно відбулися?
— Я лише сьогодні отримав попередній звіт про хід виборів. Зауваження, насамперед, пов’язані з можливостями рівноправного підходу правлячої партії і опозиції під час виборів. Там є технічні недоліки. Деякі принципи з фінського погляду є неприйнятними. З іншого боку, деякі критичні зауваження, що мали місце в ході президентських виборів, бувають і в інших країнах. У мене склалося враження, що в Грузії було зроблено новий крок на шляху до демократії.
— Серед експертів тривають дискусії про те, яким чином Казахстану, де на недавніх виборах до парламенту пройшла лише одна партія, можна довірити головування в ОБСЄ. Як ви ставитеся до цього?
— Я розумію мотивацію цього питання. Але хотілося закликати до розуміння антитези цього питання. Чи існує більш дійовий метод або свого роду підготовчий табір для того, щоб виховувати Казахстан аніж такий шлях, коли ми даємо Астані таку велику відповідальність. Ми добре знаємо, що це буде складна ситуація. Оскільки в рамках ОБСЄ було прийнято таку ухвалу, ми будемо всіляко допомагати Казахстану. Можна сказати, що для Казахстану — це високо піднята планка.
ГОЛОДОМОР І ПОРАДА ЛІППОНЕНА
— У числі країн, які на засіданні Ради Міністрів ОБСЄ в Мадриді підписали Спільну заяву щодо Голодомору в Україні 1932—1933 років, немає підпису Фінляндії, хоча ваша сусідка Швеція перебуває серед підписантів. Чому Фінляндія не підписала цей документ?
— Цей документ ніколи не лежав на моєму робочому столі. Це не належить до тих питань, з яких я повинен був приймати ухвалу. Я вибачаюсь за те, що це питання ми пропустили начебто повз себе.
— І чи готовий фінський парламент визнати Голодомор актом геноциду українського народу? І чи сприятиме цьому виконавча влада?
— Я повинен ознайомитися з наявними критеріями. Звичайно, тут важливо дотримуватися справедливості. Я розумію цю необхідність і тиск, який відчувається. Для розв’язання цього питання потрібно завжди прагнути до ситуації, коли в фактах історії все ясно й чітко.
— Пане міністре, чи не вписуються дії фінської влади в «рецепт» колишнього міністра закордонних справ Фінляндії та спікера фінського парламенту Пааво Ліппонена, який нещодавно радив Естонії не співпрацювати з Грузією чи Україною, якщо це шкодить стосункам Таллінна з Москвою? Наскільки російський чинник тяжіє над Фінляндією та змушує вашу країну з пересторогою співпрацювати з країнами, співпраця з якими не подобається Росії?
— Я високо ціную пана Ліппонена, як досвідченого політика. Дуже важко зрозуміти, що могло б стояти на шляху такого хорошого взаєморозуміння, взаємодії між європейськими країнами. Я неодноразово говорив про необхідність зміцнення довіри. І особисто я намагаюся сприяти, наприклад, контактам нашої країни з Україною. Дуже важко вигадати такі аргументи, які могли б говорити після того, коли ми будемо старатися розвивати наші стосунки з Україною, домагатимемося доброго взаєморозуміння між нашими країнами, то такий підхід міг би зашкодити іншим контактам та інтересам. Якщо Фінляндія та Україна чесно співпрацюватимуть і взаємодіятимуть, то ця співпраця жодним чином не ґрунтуватиметься, наприклад, на ізоляції Росії. На мій погляд, дуже важливо не встановлювати розділові клинці між країнами всередині ОБСЄ. Ми живемо в світі, де сильніше відчувається взаємозалежність держав. Дуже багато що залежить від політиків, щоб усі наші контакти були дійовими та функціональними.
«МИ ХОЧЕМО БУТИ СЕРЕД ТИХ ГРАВЦІВ, ЯКІ ГЕНЕРУЮТЬ БЕЗПЕКУ»
— Ви, мабуть, погодитеся, що НАТО також ефективна організація. Як повідомляли фінські ЗМІ, до кінця року під керівництвом міністерства закордонних справ має бути підготована доповідь про НАТО. Чи можете ви нам сказати, які наслідки для вашої країни може мати як вступ Фінляндії до НАТО, так і перебування поза Альянсом?
— По-перше, потрібно сказати, що ухвала про вступ або невступ Фінляндії до НАТО прийматиметься, виходячи з наших власних потреб щодо безпеки. Звичайно, ми підходимо до цього питання, враховуючи розвиток і ситуацію в сусідніх регіонах. Але ключі до ухвали на 100 відсотків перебувають у наших руках. Доповідь, про яку ви згадали, не мала на меті з’ясування того, чи потрібно Фінляндії вступати до НАТО чи ні. Ця доповідь не містить остаточних рекомендацій із цього приводу. Вона дає нам більше інформації про ті наслідки, які наша ухвала матиме для нас.
— Пане міністре, виходячи з отриманої інформації, чи можете ви дати оцінку того, які можливості дає країні членство в НАТО і навпаки не перебування в Альянсі, враховуючи нові виклики та загрози, які виникають у світі?
— Що стосується найближчого майбутнього, Фінляндія не збирається подавати заявку на вступ до НАТО. Але ми підтримуємо й розвиваємо нашу програму «Партнерство заради миру» НАТО. Ми вкладаємо багато фінансових і людських ресурсів у нашу спроможність брати участь у врегулюванні криз. Наприклад, зараз проводиться оцінка як із приводу участі Фінляндії в Бойовій групі Євросоюзу, так і розглядається можливість Фінляндії брати участь у роботі Сил швидкого реагування НАТО. Я особисто тут не бачу ніяких перешкод для того, щоб Фінляндія навіть могла поточного року розпочати таку співпрацю. Ми хочемо якраз бути серед тих гравців, які генерують безпеку. Зараз «Партнерство заради миру» дає хороші передумови й можливості для цього. Восени поточного року ми подамо на розгляд парламенту дослідження, в якому буде розглянуто бачення нових загроз і викликів нашої безпеки. У зв’язку з цим наш політичний апарат також даватиме оцінку тим змінам, які сталися в нашому становищі з погляду безпеки.
— Наскільки зрозуміло з вашої відповіді, питання вступу до НАТО для нинішнього уряду не закрите й залишається дискусійним?
— На цей час немає такої ухвали уряду, щоб Фінляндія мала намір подавати заяву на членство в НАТО. У програмі уряду якраз двері залишені відчиненими.
БІК МЕДАЛІ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ ПОЛІТИКИ ЄС
— Пане міністре, серед балтійських країн Фінляндія єдина не бойкотує будівництва Північноєвропейського газопроводу, відомого як North Stream. Окрім того, з погляду екології цей проект викликає дуже багато питань у балтійських країн. Чому фінський уряд підтримує будівництво цього газопроводу до проведення експертизи про екологічні наслідки його прокладки на дні Балтійського моря?
— Розв’язання питань екологічної безпеки є передумовою для схвалення Фінляндією цього проекту. Спочатку ми повинні подивитися результати екологічних експертиз і лише потім можемо прийняти остаточну ухвалу. По-друге, мабуть, було б дуже дивно, якби Фінляндія принципово виступала проти цього проекту. Адже спочатку це була фінська ініціатива.
— А як же тоді бути з єдиною енергетичною політикою ЄС, за яку ратує Фінляндія? Адже деякі країни, які входять до Євросоюзу, Польща, країни Балтії — виступають проти цього проекту.
— Енергетична політика Євросоюзу — це прекрасний приклад того, як евроспільнота може мати провідну роль на глобальному рівні. Зміна клімату в цьому плані — добра відповідь. Але другий бік цієї медалі полягає в тому, що я не хочу підтримувати ілюзій. Саме енергетична політика, отримання енергоносіїв, ухвали, що приймаються в сфері енергетики, багато в чому належать до національної компетенції країн-членів Євросоюзу. Добрий приклад цього — будівництво North Stream. Тут ідеться про ухвалу німецької компанії, і Євросоюз, як такий, не відіграє ніякої ролі в цьому проекті. Що стосується енергетичної політики Євросоюзу, то вона далеко неоднорідна.
