Землетрус заподіяв народу не лише матеріальних втрат. Десятки тисяч людей загинуло, тисячі поранено, багато з яких на все життя залишились інвалідами. А головне, загинуло багато дітей...
Горе Вірменії гострим болем відгукнулося в серцях наших співвітчизників за рубежем. Горе розділили багато країн і народів світу.
Є один дивовижний вірменський вираз, знайомий і багатьом невірменам — Цавт танем, візьму твій біль.
Саме ці слова пригадуються тепер, через десять років після страшного лиха, яке обрушилося на наш народ у грудні доленосного для нас 1988 року. Не стерти з пам’яті сотні й сотні людей, котрі миттєво відгукнулися на нашу біду й опинилися поруч із нами тими тяжкими днями. Вони приїхали до нас у перші ж години й оперативно включились у важкі й ризиковані рятувальні роботи. Були вони поруч із нами й потім, допомагаючи нашому народу відновлювати майже цілком зруйновані Спітак і Гюмрі, а також Степанаван, Ванадзор й інші міста та села.
Серед найперших були наші українські брати й сестри. Вони приїхали, охоплені великим почуттям співчуття і взаємодопомоги, почуттям дружби й розуміння. Хто як не вони могли тоді зрозуміти й відчути всю міру болю та страждань, які переживає народ, опинившись у владі стихії. Бо незадовго до цього, лише за два з половиною року, сталася страшна рукотворна трагедія Чорнобиля. Справді немає й не може бути перешкод, кордонів і умовностей для народів, об’єднуваних спільним духом, спільними християнськими началами добра й співчуття. З України в район лиха було направлено потужну сучасну техніку, вертольоти, автокрани, бульдозери, щитові будинки, намети й багато чого іншого. Для порятунку людей прибули сотні лікарів й інших медичних працівників, було доставлено великі партії медикаментів і донорської крові.
З 10 січня 1990 року в зоні землетрусу почали роботи Держбуд України й Украгробуд. Держбуд виконував роботи в Кіровакані. Украгробуд працював у трьох сільських районах — у Гукасянському, Амасійському й Талінському. За неповних два роки Україна здала 220,5 тис. кв. метрів житла, шкіл на 4092 учнівських місця, дитячих садків на 1220 місць, одну поліклініку й один клуб.
Наші народи миролюбні, вони дуже схожі в цьому один на одного. Ми ніколи не починали воєн, війни завжди починалися проти нас. Дуже багато було в історії і в нас, і у вас охочих поглинути, знищити наші країни й народи. Проте вірмени й українці вистояли, прийшли таки до довгожданої незалежності. А труднощі були й будуть, вони минуть рано чи пізно. Бо ми вміємо з ними боротися. А головне — у нас є щирість і бажання допомагати один одному в тяжку хвилину, будь то аварія на атомній електростанції чи землетрус.
З 6 по 8 грудня цього року у Вірменії проходять заходи, присвячені десятій річниці і пам’яті жертв руйнівного землетрусу. Серед запрошених — також урядова делегація України, будівельники, котрі через десять років знову відвідають міста й села, де вони проводили будівельні та відновні роботи того страшного 1988 року.
Користуючись нагодою, хотів би через вашу газету ще раз подякувати дружньому українському народові за щиру допомогу й підтримку, надані у важкий для Вірменії час.
№235 08.12.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
