Росія дуже образилася й розсердилася. Саме так можна розглядати дії Москви після арешту минулого тижня п’ятьох військовослужбовців російського угруповання військ у Закавказзі. Міністерство внутрішніх справ Грузії пред’явило обвинувачення у розвіддіяльності чотирьом офіцерам РФ і кільком громадянам Грузії.
Спочатку Росія відкликала посла, евакуйовувала сім’ї дипломатів і військовослужбовців, припинила видачу віз грузинським громадянам, попросила своїх громадян утриматися від поїздок у Грузію й зажадала обговорення ситуації на Раді Безпеки ООН. Як відомо, США й Велика Британія відмовилися обговорювати це питання на цьому форумі.
Президент Грузії Михаїл Саакашвілі назвав рішення російської влади про евакуацію своїх громадян із Грузії «істерією» й «пропагандистським кроком». Він також вимагав поваги до його держави. До заочної перепалки минулої неділі підключився російський президент Володимир Путін, який назвав дії грузинської влади актом державного тероризму із захопленням заложників. У відповідь влада Грузії звинуватила Путіна в підтримці сепаратизму.
Учора Росія продовжила демонструвати свої важелі впливу на Грузію. Міністерство транспорту РФ заявило про припинення авіаційного, автомобільного, морського й залізничного сполучення з Грузією. Тим часом, міністерство зв’язку Росії оголосило про припинення поштового сполучення з Грузією.
Цікаво, що це сталося через кілька годин після того, як Грузія заявила про намір передати чотирьох арештованих за обвинуваченням у шпигунстві російських військових представникам ОБСЄ. Очікується, що військові будуть передані голові ОБСЄ Карелу де Гюхту, який учора прибув у Тбілісі.
На цьому тиск Росії не закінчується. Москва також натякнула, що може заборонити грошові перекази з Росії в Грузію. За словами спікера Держдуми Бориса Гризлова, завтра палата розгляне питання про надання такого права уряду Росії. Деякі російські парламентарі заявили про необхідність вирішити проблему силовим шляхом.
У Грузії не вірять у таку можливість. «Я не вважаю, що вони настільки ірраціональні, щоб використати військову силу», — цитує грузинського президента агентство Рейтер.
Варто зазначити, що реакція світового співтовариства на грузино-російський конфлікт була швидкою. Верховний представник ЄС з зовнішньої політики й безпеки Хавьєр Солана минулої суботи провів телефонну бесіду з президентом Грузії Михаїлом Саакашвілі. Він закликав грузинського президента знайти швидке вирішення суперечки з Росією й висловив підтримку зробленим зусиллям. Тим часом голова ОБСЄ, міністр закордонних справ Бельгії Карел де Гюхт закликав обидвi сторони дотримуватися принципів міжнародного права, утриматися від будь-яких провокаційних дій, розпочати прямий діалог і швидко врегулювати конфлікт.
Свою підтримку президенту Грузії Михаїлу Саакашвілі та всьому грузинському народу висловили президенти України, Польщі й Литви Віктор Ющенко, Лех Качинський і Валдас Адамкус, які провели переговори у Львові під час святкування 750-річчя з дня заснування цього міста.
На спільній з президентом Литви Валдасом Адамкусом прес-конференції Президент України Віктор Ющенко заявив про готовності Києва сприяти вирішенню російсько-грузинського конфлікту дипломатичними методами. Президенти закликали обидві сторони не формувати систему взаємовідносин через тиск і конфронтації. Литовський президент підкреслив, що він хотів би, «щоб Грузія мала повне право захищати свої інтереси й звертатися до світової спільноти».
Незважаючи на те, що світова громадськість уважно стежить за розвитком подій між Росією й Грузією, навряд чи варто чекати поліпшення відносин між ними. Між Москвою й Тбілісі існує принципова несумісність у поглядах, що заважає нормалізації двосторонніх відносин, вважає голова грузинського парламенту Ніно Бурджанадзе. Що думають з цього приводу грузинський і російський експерти, читайте в коментарі.
КОМЕНТАРI
Гія НОДІЯ , голова Кавказького інституту миру, демократії та розвитку:
— Останні дії Грузія свідчать про те, що вона хоче реально ослабити здатність Росії якось втручатися в грузинські справи й дестабілізувати країну. З іншого боку, Тбілісі хотів продемонструвати свою рішучість це зробити, щоб надіслати месідж і власному населенню, й Росії, а також світовій спільноті. Заява Путіна й реакція Росії загалом свідчить про те, що Росія дуже хворобливо сприйняла арешт російських розвідників. Це в якійсь мірі удар по самому Путіну, оскільки посилення російської державності часто пов’язується в добу Путіна з силою силових і розвідувальних структур. Це, загалом, серйозний провал ГРУ, який показує, що те, на чому засновується сила російської державності, має серйозні недоліки. Я не можу бути впевненим на 100%, але передбачаю, що цей «шпигунський» конфлікт може бути досить швидко врегульований.
Федір ЛУКЬЯНОВ , головний редактор журналу «Росія в глобальній політиці»:
— На мій погляд, ситуація зовсім не така, якою її демонструють або намагаються демонструвати обидві сторони. Саакашвілі проводить зараз політику, не керуючись емоціями й імпульсивними діями, до яких він схильний. У цьому випадку це добре прорахована, хоча й дуже ризикована гра, пов’язана з проблемою невизнаної території — Абхазії й Південної Осетії. Усе це тісно пов’язане з тим, що на цьому тижні по суті буде вирішене питання про статус Косового. Щойно це станеться, ситуація з грузинськими територіями в Абхазії й Південній Осетії якісно зміниться. Зі складної проблеми для Грузії вона перетворюється на безнадійну. Річ не в тім, що Росія всіляко використовуватиме цю ситуацію у своїх інтересах. Але просто, за логікою переконати абхазів й осетинів, що косоварам можна, а їм не можна, очевидно, не вдасться. Відповідно Саакашвілі має грати на випередження, щоб спробувати не втратити остаточно все. Перше завдання для нього — це продемонструвати, що Росія не може в жодному контексті розглядатися як конструктивний учасник процесу урегулювання конфліктів в Абхазії й Північній Осетії. Завдання номер два — продемонструвати, що Грузії НАТО потрібен не взагалі, а як захист від загрози. Для цього Тбілісі має досягти максимально неадекватної реакції Росії. Чим більше неадекватною реакція буде з боку Росії, тим ближче Грузія до виконання свого завдання з дискредитації Росії як учасника процесу з невизнаних територій. Поки Росія це розуміє й діє дуже обережно. І те, що Путін, назвавши грузинську політику продовженням курсу Берії, але при цьому дав вказівку щодо продовження виведення військ із Грузії, свідчить про те, що у Москві справді розуміють, що мета якраз полягає в тому, щоб досягти саме силового залучення Росії. При цьому зрозуміло, хоч хто б стояв за цією проблемою, спроби Росії силою вирішити це питання призведуть до того, що весь Захід буде на стороні Грузії, не розбираючись у суті. Зараз йде очевидна війна нервів, коли обидві сторони демонструють, що вони готові йти до кінця, що не бояться й зроблять все. Я вважаю, що остаточного зіткнення не буде й, мені здається, що цих офіцерів зрештою, можливо, дуже скоро видворять. Але після цього відносини Росії й Грузії зійдуть практично на нуль.
