Коли цей матеріал здавався в номер, ще не було відомо про офіційні результати візиту міністра закордонних справ України Петра Порошенка до Білорусі, ні про його переговори з Сергієм Мартиновим і іншими високопоставленими білоруськими чиновниками. Але ні для кого не секрет, що голова українського МЗС приїхав до Білорусі, щоб обговорити наступні питання:
— ратифікація білоруським парламентом україно-білоруського договору про державний кордон;
— перспективи співпраці двох країн в рамках програми «Східне партнерство»;
— поточні нюанси і перспективи економічного співробітництва;
— ратифікація Консульської конвенції між Україною і Білоруссю.
Якщо з останніми трьома питаннями питань (вибачте за каламбур) практично не виникає, то ратифікація вищим білоруським законодавчим органом договору про держкордон затяглася аж на 12 років. Даний договір про державний кордон між Білоруссю і Україною був підписаний в травні 1997 року під час візиту Олександра Лукашенка до Києва. Верховна Рада України зі свого боку ратифікувала його дуже оперативно, а ось білоруський парламент вирішив пов’язати своє рішення щодо даного договору з виплатою українського боргу, що утворився, на думку білоруської сторони, у дев’яностих роках минулого століття.
Незважаючи на значну інтенсифікацію білорусько-українських відносин останнім часом (що надто ревниво сприймається російською стороною), питання боргу досі є каменем спотикання в діалозі Мінська і Києва.
ПІД РЕВНОЮ УВАГОЮ КРЕМЛЯ
Відомий міжнародний оглядач Роман Яковлевський вважає, що найближчим часом даний діалог вийде на абсолютно інший рівень: «Про візит Порошенка до Мінську стало відомо тільки минулої п’ятниці. Отже, хтось із двох президентів дуже поспішає надати білорусько-українським відносинам відчутну динаміку. На мій погляд, поспішають обидва. Як і обидва грають у свої великі ігри. Особливо ж яскраво зближення Мінська і Києва спостерігалося під час останнього саміту Співдружності незалежних держав у Кишиневі. Найцікавіше, що це зближення президенти не приховували для сторонніх очей».
Адже, як відомо, Кремль дуже ревно сприймає подібні речі.
На думку Яковлевського, дане зближення керівників двох країн може цілком привести до офіційного чи робочого візиту Олександра Лукашенка до Києва вже в середині листопада цього року. Тому, мовляв, звідси і така терміновість візиту Петра Порошенка до Білорусі. До речі, сьогодні, за інформацією прес-служби білоруського Радміну, має відбутися 17 засідання міжурядової білорусько-української змішаної комісії з питань торгово-економічної співпраці. Для цього спеціально організовується робочий візит у білоруську столицю урядової делегації України на чолі з першим віце-прем’єром Олександром Турчиновим.
Буде доречним нагадати, що засідання цієї комісії останнім часом часто переносилися.
КИЇВ БУДЕ ЗГОВІРЛИВІШИМ
Виходить, сторони В ПРИНЦИПІ вирішили всі проблемні питання у відносинах між Білоруссю і Україною?
Роман Яковлевський вважає, що на відміну від минулих років українська сторона не відкидатиме певні економічні пропозиції сторони білоруської: «Мова, судячи з усього, йде про деякі можливі преференції Києва білоруській торгівлі продукцією агропромислового комплексу. І йдеться тут, за моєю інформацією, насамперед, про виїзну торгівлю в прикордонній зоні. Хоча з формального погляду, як можуть вестися якісь розмови про прикордонну торгівлю, якщо досі не ратифікований Національними зборами РБ договір про держкордон між двома державами? Проте це питання, найімовірніше, буде вирішено».
Чому білорусько-українські відносини вийшли на якісно інший рівень саме тепер, для втаємничених людей не є великим секретом.
На початку майбутнього року в Україні мають пройти чергові президентські вибори. Білорусь останнім часом дуже активізувала відносини з Євросоюзом.
Політолог Іван Бортник переконаний, що роль Києва в активізації цього діалогу Мінська з Брюсселем дуже велика: «Багато хто знає, яку роль зіграв Віктор Ющенко в нормалізації відносин Європейського Союзу і Білорусі. Не багато хто розуміє, яку роль він ще може зіграти в даному процесі, незважаючи на те, що йому залишилося правити своєю країною всього кілька місяців. Тепер поліпшення діалогу з Заходом дає Мінську відчутні дивіденди у вигляді великих кредитів на досить пільгових умовах. Це особливо на часі в період теперішньої кризи і в той час, коли російська сторона пригальмувала виділення чергового траншу кредиту Білорусі. Зазначте, при порятунку одного з найвідоміших брендів країни — мінського годинникового заводу «Луч» — Олександр Лукашенко звернувся не до російських, а до швейцарських партнерів».
Треба зазначити, що білоруського президента не було на нещодавніх навчаннях країн-учасниць Організації Договору про колективну безпеку (ОДКБ) на казахстанському полігоні Матибулак. Це не могло не викликати чергове велике незадоволення Кремля. Так що в діалозі (або грі. — Авт.) з останнім європейська карта в рукаві білоруського президента в недалекій перспективі дійсно виглядає козирною.
НАЙЦІКАВІШЕ ЩЕ ПОПЕРЕДУ
Київ, у свою чергу, стурбований майбутніми президентськими виборами. Роман Яковлевський не виключає впливу даного чинника в інтенсифікації білорусько-українських відносин. У Віктора Ющенка на даний момент дуже низький рейтинг, та й інші кандидати в президенти хочуть додавати собі очок у виборчих перегонах за рахунок зовнішньополітичних успіхів, в тому числі й з Білоруссю. Наприклад, за деякими даними, готується робочий візит до Мінська в недалекому майбутньому Юлії Тимошенко, одного з фаворитів майбутніх президентських виборів в Україні. Отже найцікавіше в двохсторонніх відносинах між нашими країнами ще попереду».
Цю думку поділяє більшість як державних, так і незалежних аналітиків і політологів.
ДОВIДКА «ДНЯ»
Зовнішньоторговельний оборот Білорусі з Україною за січень-серпень цього року, за інформацією Національного статистичного комітету РБ, становив 1 мільярд 802 мільйона доларів. Білорусь експортувала своїй продукції в Україну на 1, 017 млрд. доларів, а імпортувала звідти на суму в 0,784 млрд. доларів. До речі, за такий же період минулого року зовнішньоторговельний оборот між двома країнами становив близько 3,5 мільярда доларів.
