Учора розпочався черговий, уже другий у цьому році візит до Києва Верховного уповноваженого Європейського Союзу з питань зовнішньої та безпекової політики Хав’єра Солани. Факт його візиту може свідчити, що ЄС не припиняє контактів з Україною попри внутрішню ситуацію в країні, і, очевидно, саме вона цікавитиме його перш за все.
Можна припустити, що після його зустрічей з найвищим українським керівництвом стане більш зрозумілим, який саме етап своїх відносин переживають Україна і Європейський Союз, особливо враховуючи, що з початком української кризи контактiв на найвищому рівні стало значно менше, ніж це було раніше.
Від Солани в Києві очікують, зокрема, відповіді на питання — чи зможе Україна взяти участь у формуванні Єврокорпусу, про який так багато йшлося. Відповідну пропозицію України наприкінці минулого року Солані передав у Брюсселі міністр закордонних справ Анатолій Зленко, і, за словами українських дипломатів, це не викликало відторгнення, а навпаки — зацікавлення. Тим більше, що можливість розширення участі України в миротворчих операціях заперечень не викликає. А саме безпекова й миротворча складова нинi вважаються чи не єдиною галуззю, де Україна дійсно готова до практичної інтеграції з європейськими структурами. Залишилося домовитися про умови. Очевидно, на переговорах Солани йтиметься й про проблеми забезпечення країн Європейського Союзу енергоносіями — і в контексті цього питання — про можливості спорудження нової мережі трубопроводів iз Росії, які повинні оминати українську територію. Вразливість питання лише підкреслюється тим, що по-перше, ні Солана, ні президент Європейської Комісії Романо Проді не мають безпосереднього впливу на компанії різних країн, яким вигідно заключати угоди з Росією, по-друге — сьогодні ЄС саме Росію розглядає як повноцінного стратегічного партнера в регіоні. І досить часто відносини з Україною все ще розглядаються (явно чи ні) через російську призму.
Питання, з яким саме українським урядом матимуть справу структури Євросоюзу — теж не з останніх. Нарешті, проблеми виконання угоди про партнерство та співробітництво, проблеми надання кредитів на добудову двох українських ядерних блоків, проблеми реальної ізоляції України від загальноєвропейських процесів у разі, коли чиннi правила гри при розширенні ЄС не зміняться — все це повинно, нарешті, знайти якесь розв’язання. Принаймні, прийнятне для обох сторін.
Тому переговори Солани з Кучмою, Ющенком, Плющем будуть не з найлегших. Обидві сторони мають свої претензії та рахунки, притому ситуація в Україні не дозволяє керівництву країни розставляти акценти жорстко. Але можна сподіватися, що черговий візит високопосадового функціонера ЄС, під час якого, очевидно, буде заявлено, який саме орган для сприяння європейській інтеграції буде створено в структурі української влади, може стати просто ще одним кроком поступового, важкого процесу взаємного визнання. І ще одним кроком у напрямку нормальної повсякденної, не завжди помітної співпраці без гучних гасел.
