Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Візит в епоху змін

16 листопада, 2002 - 00:00

Завтра в Китаї Президент Кучма зустрінеться з новим керівником цієї країни — обраним учора генеральним секретарем Компартії Китаю Ху Цзіньтао. Президент України, таким чином, стане першим іноземним лідером, який привітає Ху Цзіньтао на його батьківщині. Новому китайському керманичу 59 років. Вiн — фанат настiльного тенiсу й бальних танцiв. Він — перший лідер Китаю, партійна кар’єра якого почалася вже після революції 1949 року. Ху Цзіньтао — один з небагатьох молодих адміністраторів, які увійшли до китайської еліти кінця 1970-х. Він займав ряд ключових посад у найбідніших та найвіддаленіших від центру китайських провінціях, зокрема був губернатором Тибету.

Опоненти Ху Цзіньтао пригадують йому жорстоке придушення демонстрації тибетських сепаратистів, на кухнях навіть розповідають, що він причетний до загибелі одного з найголовніших духовних лідерів Тибету, Панчен-лами. Однак сьогодні на пересуди критиків генерального секретаря КПК мало хто звертає увагу. Ху Цзіньтао — «послідовний прихильник реформ та відкритості», як свідчить його офіційна біографія. Він — обличчя нового покоління китайської влади. Покоління, яке, виявляється, вміє керувати старшими. Ху Цзіньтао навіть отримав прізвисько «внук, який маніпулює дідусями». Щоправда, вплив «старої гвардії» на новий склад політбюро не варто недооцінювати. Принаймні четверо з дев’ятьох членів постійного комітету політбюро — сподвижники й протеже колишнього генерального секретаря Цзян Цземіня. Як зазначає Бі-Бі-Сі, його ставлеником у новій китайській владі буде Цзен Цінхун, лідер клану «шанхайців», вірний соратник Цзяна ще з середини 1980-х років, коли вони разом працювали в мерії Шанхая.

Оглядачі не виключають можливості підкилимової боротьби в політбюро КПК, тому про перспективи зовнішньої політики Китаю за нового керівництва ніхто не поспішає висловлюватися.

Про роль і місце Китаю в українській зовнішній політиці дуже багато говорилося останніми днями. Держсекретар з питань торговельної політики Міністерства економіки України Андрій Гончарук заявив, що Китай є для України «партнером №1 не тільки у Південно-Східній Азії, але й в цілому на азіатському континенті». Рекорд товарообігу між двома країнами було зафіксовано 1997 року ($1,26 млрд.). «Однак тенденція свідчить про те, що в найближчі два-три роки цей показник, який зменшився після кризи 1998 року, буде перевищено», — зазначив Андрій Гончарук, передає агентство Інтерфакс.

Під час візиту президента Кучми до Пекіна планується підписати договір з АНТК ім. Антонова про спільне створення авіакрил для середньомагістральних літаків китайського виробництва, а також про поставки до Китаю українських літаків Ан-140. Буде підписано ряд договорів у галузі промислового будівництва, космічної співпраці, охорони прав інтелектуальної власності, договори про обмін інформацією між міністерством торгівлі й економічного розвитку КНР й українською митною службою. В рамках візиту Президента Кучми в Китаї відбудеться українсько-китайський бізнес-форум.

Гострим питанням в економічних відносинах між Україною та Китаєм залишаються імпортні мита на певні види сталевої продукції, які Пекін запровадив шість місяців тому й збирається з 20 листопада подовжити аж на три роки. У травні Китай почав розслідування стосовно імпорту 11 тивидів сталевої продукції, після того як США запровадили імпортні мита. Наразі протекціоністський захід Китаю, який, як вважають у Пекіні, відповідає нормам Світової організації торгівлі, перешкоджає експортерам сталі з Росії, України, Казахстану, держав Європейського Союзу, Південної Кореї, Малайзії та інших країн. Китай дійсно має право запроваджувати тимчасові захисні мита, дію яких можна продовжувати на три роки. Євросоюз, Японія та Південна Корея вже звернулися до китайських властей з проханням аргументувати своє рішення й заявили, що мають право на компенсацію через продовження мита. Президент Кучма у Пекіні, безумовно, також зачепить цю проблему.

Варвара ЖЛУКТЕНКО, «День»
Газета: 
Рубрика: