Президент Росії Борис Єльцин був вдячний своєму українському колезі за те, що він розпочав зовнішньополітичну частину свого другого терміну саме відвідинами Москви. Українські споживачі інформації знають, що це не дуже відповідає дійсності — вони вже встигли побачити свого Президента в Брюсселі, у компанії глави Єврокомісії Романо Проді, а вже потім — у Москві. Російські керівники можуть бути задоволені хоча б з того, що спочатку Леонід Кучма відвідав Москву, а вже потім — Вашингтон. Однак сутності справи це не змінює. Якщо після своєї першої перемоги Кучма мав просто необхідність якнайшвидше відвідати російську столицю, зараз Москва — лише одна з світових столиць, яку відвідує Президент України. До того ж відвідини ці не дуже цікаві: росіяни можуть хіба що реструктуризувати борг. У Європі та Америці можна розраховувати на допомогу. Однак там починають висувати умови — російські керівники обмежуються порадами...
Проте проблеми вибору не існує. Україна зараз не в тому економічному стані, щоб її керівники могли нехтувати західною допомогою. З іншого боку, не можна тривожити Москву — навіть і не Москву Кремля і Білого дому, а Москву «Газпрому» і «Лукойлу». Ця Москва має знати, що в Україні з нею рахуються, її поважають. До цієї Москви варто злітати на кілька годин...
Однак саме на кілька годин! Як символічно — наступного дня після Брюсселя, дорогою в Париж у чеканні переговорів у Вашингтоні... Можна скільки завгодно говорити про незмінність пріоритетів, однак не варто забувати, що раніше ці відвідини затягувалися на день-два, перетворювались на серію зустрічей зі старими друзями. Тепер на все це не вистачає часу. Старі друзі можуть ще допомогти у збереженні влади, однак аж ніяк не здатні впоратися із численними українськими проблемами. Тут потрібно щось інше — і за цим «іншим» варто переправлятися через океан, починаючи подорож, яка вже зовсім не схожа на візит ввічливості.
