Учора президент Таджикистану Емомалі Рахмон оголосив про повне припинення вогню в Хорозі, де упродовж останніх п’яти днів відбувалися запеклі бої між урядовою армією й озброєними формуваннями, які мають відмінні від центру погляди на характер стосунків із ним.
Озброєне протистояння розпочалося після вбивства минулими вихідними начальника управління Державного комітету національної безпеки Таджикистану Горно-Бадахшанської автономної області Таджикистану Абдулло Назарова. Слідство підозрює у вбивстві його підлеглого, начальника Ішкашимського прикордонного загону Толіба Аємбекова, який також є одним із неофіційних лідерів Гірського Бадахшану — східної частини Таджикистану, бідного регіону країни, де з часів минулої громадянської війни залишилося дуже багато зброї. Раніше Аємбеков і його команда перебували в озброєній опозиції до влади, проте після перемовин вступили до лав урядових сил. Аємбеков, якого також звинувачують в організації злочинного озброєного угруповання, що займалося контрабандою тютюну, наркотиків і коштовних виробів, утік до Афганістану.
За офіційними даними, під час спецоперації в Хорозі було вбито 42 людини — 30 бойовиків і 12 співробітників правоохоронних і силових відомств. Також повідомляють про затримання 40 учасників озброєних формуваннь, які мають відмінні від центру погляди на характер стосунків із ним, із яких вісім громадян Афганістану. За інформацією Бі-Бі-Сі, жертв серед цивільних та урядової армії значно більше — близько понад 100 осіб. Про причини озброєного протистояння «Дню» розповів незалежний експерт Рашид Гані АБДУЛЛО:
— У цьому конфлікті сталося зіткнення двох логік: логіки держави, яка прагне забезпечити повноту суверенітету над усією територією країни, і логіки командирів, які незгодні з цим. Між сторонами була навіть домовленість щодо підтримання балансу. А тепер командири та їхні люди увійшли до державних структур і захотіли порушити цей баланс.
Урешті-решт, прагнення держави відновити свій авторитет на всій території республіки досягло Горно-Бадахшанської автономної області, яку контролювали озброєні формування, які мають відмінні від центру погляди на характер стосунків із ним.
— Чому сталася така швидка розв’язка?
— Два високопоставлені співробітники спецслужби не порозумілися. У результаті відмову видати людей, причетних до смерті керівника обласного КДБ, можна кваліфікувати по-різному, зокрема як непокору наказу і як своєрідний бунт. Тобто що далі від центру, то важче й повільніше викорінювати «партизанщину», яка цвіте пишним квітом під час внутрішніх цивільних конфліктів. У Таджикистані це відбувається послідовно, але коли такі події набувають особливих форм і держава розцінює їх як виклик, інакше вона вчинити не може, бо ризикує втратити авторитет у країні. Утім, перед початком активної фази цієї спецоперації проводили переговори, які зайшли в безвихідь, унаслідок чого й виник такий конфлікт. У всіх регіонах Таджикистану в різний час відбувалося те ж саме.
У Таджикистані лунають різні версії замаху на генерала. Важливе інше: старший званням (Назаров. — Ред.) — керівник державної структури, а молодший званням (Аємбеков. — Ред.) йому підкорявся. Якими б не були реальні причини того, що між ними сталося, — очевидно те, що, всупереч статуту, виникла така ситуація. Було кинуто виклик самому існуванню силових структур і легітимності держави. У таких випадках влада прагнутиме до розв’язання цієї проблеми. Зможуть вони це зробити — добре, якщо ні, то принаймні досягнуть того, щоб таке на цій території не повторилося. Логіка відновлення державою повного суверенітету над усією країною зіткнулася з небажанням і деяким опором її реалізації.
— За повідомленнями деяких ЗМІ, операція, яку проводить влада, виявилася дуже кровопролитною. Як це позначиться на оцінці й авторитеті таджицької влади серед населення?
— Якби влада стерпіла й не відреагувала на виклик, вона б втратила значно більше в очах населення. Державу, яка не в змозі забезпечити суверенітет на своїй території, перестають шанувати її громадяни. У такому разі влада може створити власне правове поле, після чого настає хаос — те, що ми бачимо сьогодні в Сомалі або в Сирії. Не знаю, як в інших країнах, але на Сході держава має бути міцною. Її мають боятися або принаймні розуміти, що з нею не можна жартувати. Слабка держава та, яку ніхто не поважає.
