Останні результати опитування, опубліковані нещодавно Українським інститутом соціальних досліджень, свідчать про досить низьку підтримку населенням України ідеї вступу країни до НАТО. Лише 20% опитаних підтримують членство нашої держави в Північноатлантичному альянсі, а 60% — виступають проти. Чому попри більш ніж десятирічну співпрацю з Альянсом і постійно зростаючий рівень співпраці — від Хартії про особливе партнерство 1997 року до Інтенсифікованого діалогу 2005 року — ми маємо такий низький рівень підтримки вступу країни до НАТО? Як можна виправити таку ситуацію і забезпечити розповсюдження серед населення України неупередженої і об’єктивної інформації щодо цієї організації? Про це розповідає «Дню» керівник департаменту НАТО Міністерства закордонних справ України Владислав Яснюк.
БЕЗПЛАТНЕ ІНФОРМУВАННЯ
— Чому так сталося, що чим далі, тим менший відсоток населення підтримує вступ України до НАТО?
— Ми ведемо моніторинг громадської думки починаючи з 1997 року, фактично з моменту підписання Хартії про особливе партнерство України і НАТО. Саме тоді в МЗС було створено окремий підрозділ, який став займатися питаннями співробітництва з Альянсом. Відтоді ми почали відслідковувати результати опитувань громадської думки, які свідчать, що у період з 1997 до 2004 роки підтримка українською громадськістю ідеї вступу до НАТО становила 30 — 33%, 30% були «проти» і 30% відносилися до категорії тих, хто вагався.
Перше значне падіння показників відбулося під час президентської кампанії 2004 року, коли критично налаштовані щодо Альянсу політичні сили почали активно маніпулювати тематикою вступу України до НАТО, доводячи до свого електорату власне негативне бачення євроатлантичної інтеграції. Така ж сама антинатовська та антизахідна риторика використовувалася під час цьогорічних парламентських виборів. Таким чином, активна іміджева робота зі знаком «мінус», що проводилась під час двох важливих внутрішньополітичних подій, і дала результати, які ми могли спостерігати 2004 — 2005 років.
Наразі ситуація почала покращуватися. За даними фонду «Демократичні ініціативи», у січні цього року на запитання «Чи варто Україні вступати до НАТО?» позитивну відповідь дали 19,2% (ця цифра жовтня 2004 року становила лише 12%. При цьому, згідно з опитуванням Фонду проведеного вже жовтня 2005 року, 56,8% респондентів зазначили, що недостатньо обізнані про НАТО, 24% заявили про те, що нічого не знають про Альянс узагалі, а 46% населення заявило про те, що їх цікавить додаткова інформація про НАТО).
Цьогорічні вересневі опитування, проведені Центром економічних і політичних досліджень ім. Разумкова, свідчать, що частіше за вступ до НАТО готові проголосувати жителі західного регіону, проти вступу — центрального, південного і східного. У той же час, за результатами соцопитування, 51% опитаних, даючи характеристику рівню своєї обізнаності щодо НАТО, визначають його як низький або відповідають, що взагалі нічого не знають про Альянс. Чим вище рівень поінформованості про НАТО, тим частіше респонденти готові голосувати за вступ України до цієї оборонної організації: їхній відсоток зростає від 1,2% серед тих, хто нічого не знає про Альянс, до 33,9% серед тих, хто оцінює рівень своєї поінформованості про НАТО як високий.
Якісна зміна громадської думки на користь неупередженого ставлення до НАТО — це копітка і тривала робота, яка вимагає спільних зусиль держави, громадських інституцій, кожного громадянина, спрямована на зміну настроїв у суспільстві після майже півстолітньої радянської антинатовської пропаганди.
Результатом такої роботи має стати перетворення Альянсу в уяві наших співгромадян з чужинця на друга та захисника. Уже зараз ми спостерігаємо повільну, але позитивну зміну тенденції на підтримку українцями курсу на євроатлантичну інтеграцію України. Це значить, що ми йдемо вірним шляхом і наша робота дає позитивні результати.
— Яким чином раніше відбувалось інформування громадян про Північноатлантичний альянс?
— Наприкінці 2003 року президент України Леонід Кучма затвердив три профільні державні програми, а саме: Державну програму інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції України на 2004 — 2007 роки, Державну програму підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців у сфері європейської та євроатлантичної інтеграції України на 2004 — 2007 роки, а також Державну програму інформування громадськості з питань європейської інтеграції України на 2004 — 2007 роки. Однак, ні 2004 року, ні 2005-го кошти з державного бюджету на їхнє виконання виділені не були. Проте, незважаючи на відсутність цільового бюджетного фінансування згаданих програм, Міністерство закордонних справ продовжувало роз’яснювальну роботу. Наші експерти брали участь у семінарах, які проводилися спільно з Громадською лігою Україна- НАТО, Центром інформації і документації НАТО в Україні. З 2005 року керівництво МЗС регулярно здійснює регіональні поїздки з метою роз’яснення актуальних питань зовнішньої політики України, у першу чергу курсу на вступ до НАТО.
ПРО ОПТИМАЛЬНІСТЬ ВИБОРУ
— Що робиться зараз для інформування громадськості про діяльність НАТО?
— У рамках Держпрограми інформування головним виконавцем і розпорядником коштів є Держкомтелерадіо, який лише 2006 року отримав 5,2 млн. гривень. Цей комітет активізував свою діяльність у цьому напрямку. Так, з 26 по 30 вересня на базі Українського інституту підвищення кваліфікації працівників телебачення, радіомовлення і преси відбувся семінар на тему «Європейська та євроатлантична інтеграція України і вступ до СОТ: подолання стереотипів та міфів». Слухачами семінару були 30 журналістів, які представляли національну, обласні та регіональні телерадіокомпанії, а також Всесвітню службу українського телебачення та радіомовлення.
Що стосується МЗС, ми робимо все можливе, щоб дати об’єктивну інформацію громадянам України. Хочу відзначити, що 2006 року вдалося зняти інформаційну блокаду щодо висвітлення проблематики євроатлантичної інтеграції українськими ЗМІ. Одними з поштовхів для цього стали зустрічі міністра закордонних справ України Бориса Тарасюка та першого заступника міністра Антона Бутейка з головними редакторами провідних телевізійних каналів, впливових друкованих ЗМІ та популярних iнтернет видань.
Позитивну роль зіграло збільшення кількості контактів представників МЗС, зокрема Департаменту НАТО, з журналістами українських ЗМІ як в центрі, так і в регіонах. Департамент НАТО запровадив практику забезпечення українських журналістів інформаційними матеріалами з різноманітних аспектів євроатлантичної інтеграції.
Представники МЗС регулярно відвідують обласні, районні центри, де проводять зустрічі з громадськістю, місцевими ЗМІ, розповідають про зовнішню політику нашої держави, зокрема і про євроатлантичну інтеграцію, відповідають на запитання наших співгромадян. З початку року представники лише Департаменту НАТО МЗС здійснили близько 30 поїздок до регіонів держави.
Доказом успішності проведення подібних заходів є збільшення кількості інформаційних повідомлень, передач та публікацій на згадану тематику у вітчизняному інформаційному просторі. Зросла кількість звернень журналістів до Департаменту НАТО з проханням надати інтерв’ю, коментар або інформацію щодо відносин Україна—НАТО. Крім цього, тематика НАТО постійно присутня у брифінгах МЗС з питань зовнішньої політики.
МЗС України сприяє в проведенні ознайомчих візитів представників України до штаб-квартири НАТО. В останньому такому візиті 13—16 вересня взяли участь керівники 11 університетів та інститутів України. Міністерство надає допомогу в організації різноманітних конференцій та круглих столів з тематики НАТО. Зокрема, можна згадати про зимову школу НАТО у Львові в лютому, весняну школу НАТО в Одесі у травні, проведення Першого всеукраїнського форуму проєвропейських організацій у травні в Києві.
2006 року на виконання цієї ж Держпрограми започатковано чотири проекти:
— розробка логотипу інформаційної кампанії та iнтернет- сайту «Україна—НАТО» і виготовлення іміджевої продукції з цим логотипом;
— підготовка комплектів фотовиставки з тематики становлення відносин Україна—НАТО для використання їх в ході публічних інформаційних заходів;
— проведення фокус-груп експертів у контексті їхньої оцінки перспектив євроатлантичної інтеграції України;
— виготовлення інформаційних флаєрів щодо НАТО та проведення круглих столів в усіх регіонах України з роз’ясненням складової НАТО у зовнішній політиці України.
Наразі готуються до підписання договори щодо виготовлення та розміщення соціальної реклами про євроатлантичну інтеграцію на зовнішніх носіях. На краще змінилася ситуація з інформаційним наповненням розділів з євроатлантичної інтеграції iнтернет-сторінок обласних державних адміністрацій (ОДА). Усе більше ОДА використовують інформаційно-роз’яснювальні матеріли та щотижневі добірки інформаційних повідомлень щодо діяльності НАТО, які готуються та розсилаються Департаментом НАТО. Ці матеріали розсилаються в органи державної влади, засоби масової інформації, українські вищі навчальні заклади, громадські організації. Повна версія цих матеріалів розміщена на iнтернет-сторінці Міністерства закордонних справ. На завершальній стадії розробки та інформаційного наповнення знаходиться україномовна версія iнтернет-сайту «Україна—НАТО» (www.ukraine-nato.gov.ua.). Проект виконується в рамках Держпрограми інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції. І, по суті, весь він виконаний силами Департаменту НАТО.
Наше головне завдання — донести до максимальної кількості людей думку, що вибір нашої долі на користь ЄС і НАТО є найбільш оптимальним. Ніхто не каже, що не можна жити без цього, але давайте подивимося на практику інших посткомуністичних держав. Ви можете сказати: хіба ми повинні когось сліпо копіювати? Ні. Але теж не можна ігнорувати їхній позитивний досвід, який свідчить, що після вступу до ЄС і НАТО значно збільшилися інвестиції до цих держав, покращився рівень соціального забезпечення громадян, виріс рівень життя. У нас майже ніхто на широкому загалі не говорить про те, що являє собою НАТО і ЄС. А ці структури є організаціями, в яких народи згуртувалися навколо таких цінностей, як демократія, захист прав людини, свобода ЗМІ і соціально- орієнтована, конкурентоспроможна ринкова економіка.
ВИКОНАВЦІ ТА ПОРОЗУМІННЯ ЕЛІТ
— Яким чином відбираються конкретні виконавці робіт з інформування населення?
— Торік за кошти Міністерства ми організовували три тендери. Один із них виграв медіа- центр «Розмай», який наразі створює документальні фільми про НАТО. Відзнятий матеріал знаходиться в стадії монтажу. Два тендери виграла Центральна телестудія Міністерства оборони. На ці кошти організовуються радіопередачі, випускаються телевізійні програми на НАТОвську тематику.
Цього року Міністерство отримало й цільове фінансування. Нами було укладено шість контрактів, у рамках виконання яких уже ведеться інформування про НАТО. Ще низка контрактів перебуває в стадії опрацювання. Крім того, ми зібрали пропозиції на наступний рік. Сподіваємося, що бюджет Міністерства закордонних справ міститиме статті на реалізацію згаданих пропозицій.
— Тобто, треба розуміти, що з інформуванням у нас все гаразд?
— Що дає нам привід для оптимізму? По-перше, перебуваючи 14 вересня цього року в штаб- квартирі НАТО під час засідання Комісії Україна—НАТО, прем’єр-міністр України Віктор Янукович відзначив і важливість інформаційної роботи, і необхідність створення «позитивного іміджу» НАТО. По-друге, призначення головою Держкомтелерадіо Євгена Прутника, з нашої точки зору, має активізувати цю роботу. Ми сподіваємось, що Держкомтелерадіо наступного року буде більш активно опікуватися іміджевим напрямком НАТО у своїй роботі. При цьому, ми не знімаємо з себе свою частину відповідальності. Наша робота триває. Але якщо говорити про загальнодержавну програму, то цей напрям діяльності у першу чергу стосується Держкомтелерадіо.
Якщо подивитися на історію відносин України з НАТО, то дуже важливим є те, що нарешті вдалося привернути увагу вітчизняних ЗМІ до теми НАТО. Я вважаю, що не можна не звертати уваги на політико-військову структуру, яка є чи не найбільш впливовою у світі і об’єднує 26 найрозвинутіших держав. Як результат, сьогодні, у порівнянні з 2003 роком, ми бачимо досить інтенсивний інформаційний потік — публікації, програми тощо. І для досягнення нашої мети цей потік має зростати і кількісно, і якісно.
Хотів би звернути увагу на соціологічне опитування на веб-сайті видання «Кореспондент» (www.korespondent.net). Зрозуміло, що воно не є репрезентативним і не охоплює всіх громадян України, оскільки за статистикою лише 10% українців має доступ до iнтернету. Але показники цього опитування вражаючі. 60% респондентів цього електронного видання підтримує членство України в НАТО. І лише 19% — виступає проти. Все це свідчить про те, що люди, які мають доступ до інформації і цікавляться інформацією, вважають доцільним вступ нашої країни до НАТО. Слід зауважити, що наведені цифри дуже схожі на дані опитування експертів. Фактично всі роки, починаючи з 1997 року і до сьогодні, 80% експертів, які займаються питаннями міжнародної безпеки і питаннями НАТО, підтримують членство України в Альянсі.
Таким чином, ми маємо певний розрив між позицією експертів, людьми, які мають доступ до iнтернету, і широкою громадськістю. Менш за все підтримують членство України в НАТО люди старшого покоління. І причини цього теж є зрозумілими — багаторічна радянська пропаганда проти НАТО.
Висновок, який напрошується після аналізу вищенаведених даних, говорить про те, що українці не проти входження до оборонного блоку, а вони просто не є поінформованими.
Також важливо, щоб політичні сили, які наразі перебувають при владі, порозумілися між собою. Тим більше, що шлях до порозуміння закладений в пункті 27 Універсалу національної єдності. Він свідчить про те, що політичні сили, які підписали цей документ, підтримують членство в НАТО, і мова йде лише про тактичні міркування, пов’язані з часом готовності України бути запрошеною до Плану дій щодо членства в НАТО.
Я гадаю, що в разі знаходження консенсусу позиція української громадськості щодо НАТО буде іншою. Якщо домовляться політики — теж саме станеться і в суспільстві. Досвід багатьох країн-членів НАТО останніх хвиль розширення свідчить про це.
«ПРОДУКТ» ЗА 5 МЛН. ДОЛАРІВ
— Чи проект бюджету на наступний рік підтверджує наміри уряду створення позитивного іміджу НАТО серед українців?
— За нашою інформацією, поки що в проекті бюджету закладено на ці цілі п’ять мільйонів гривень. Інформаційний «продукт», зроблений за такі кошти, не зможе задовольнити інформаційний голод з проблематики НАТО. Нам необхідно забезпечити інформування як мінімум за існуючими трьома напрямками: в рамках виконання щорічних цільових планів, Державної програми інформування громадськості, а також Державної програми забезпечення позитивного міжнародного іміджу України та висвітлення діяльності міжнародних організацій. Загалом, ми просили фінансування у межах 15 млн. грн. для заходів МЗС спільно з громадськими організаціями.
Питання фінансового забезпечення є дійсно важливим. Але, з іншого боку, не завжди мова йде тільки про гроші. Наприклад, надання ЗМІ інформації не вимагає додаткових грошей. У виконанні Цільового плану на 2006 рік бере учать близько 50 міністерств і відомств України. Кожне відомство має свій напрямок роботи, якісь спільні проекти з НАТО по різних напрямках. Зрозуміло, щоб дати людям інформацію через ЗМІ, через власний веб-сайт, на це гроші не потрібні. Мова йде лише про належне виконання своїх службових обов’язків й інформування суспільства про те, що і як вони роблять.
Також треба показувати громадськості, що співпраця між Україною і НАТО приносить конкретні результати. Прикладів цьому багато. Розрахований на 12 років унікальний проект Україна—НАТО щодо утилізації непридатних боєприпасів передбачає утилізацію 133 тис. тонн боєприпасів, 1,5 млн. одиниць легких озброєнь і стрілецької зброї, а також 1000 переносних зенітно-ракетних комплексів. На реалізацію цього проекту НАТО планує витратити близько 25 млн. євро. Для України це означає значні надходження коштів на виконання робіт з утилізації боєприпасів, непридатних до подальшого використання та зберігання. У рамках цього проекту наша країна отримує унікальне обладнання для спалювання пороху та вибухових речовин, що відповідає світовим екологічним вимогам, а також можливість збільшення об’ємів утилізації боєприпасів за рахунок створення центрів утилізації в Західній та Східній Україні.
Цього року НАТО виділило 430 тисяч євро на реалізацію спільного з Хмельницьким національним університетом проекту з перекваліфікації і соціальної адаптації військовослужбовців, звільнених у запас із лав Збройних сил України. На ці кошти закуплено обладнання, комп’ютери, які підключені до iнтернету, створено нові робочі місця. І вся ця інфраструктура використовується не лише хмельничанами і звільненими в запас військовослужбовцями, а й студентами, які там навчаються. Перелік подібних проектів можна продовжувати.
— Чи передбачається охоплення програмами інформування школярів і студентів, яким, мабуть, доведеться голосувати на референдумі про вступ України до НАТО?
— В указі Президента від 27 грудня минулого року (№ 1861/2005) дано доручення Кабінету Міністрів забезпечити, починаючи з 2006/2007 навчального року, включення до програм загальної середньої та вищої освіти питань, пов’язаних із проблемами міжнародної безпеки, діяльністю НАТО та Європейського Союзу, співробітництва з цими міжнародними інституціями. Проте, за нашою інформацією, у багатьох ВНЗ такі курси не читаються. Хотів би зазначити, що ми за власною ініціативою підготували та передали в Міносвіти і науки матеріали для підготовки підручників по НАТО. Змушений визнати, що судячи з інформації, яка нам надходить, існують суттєві недоліки у системній роботі з інформування студентів і школярів щодо НАТО та співробітництва України з Альянсом. А це в майбутньому обмежить їхні можливості працевлаштування. Адже 50-ти українським міністерствам і відомствам, які в тій чи іншій мірі співпрацюють з НАТО, потрібні спеціалісти, які розбираються у відповідних аспектах діяльності цієї організації. Таким чином, керівництво окремих вищих навчальних закладів певною мірою обмежує можливості працевлаштування своїх студентів та випускників.
— Які додаткові можливості існують для інформування громадськості?
— В Україні є низка неурядових організацій, які займаються цією проблемою, зокрема, мають певну спеціалізацію, спрямовану на роботу зі школами. Молодіжний центр Атлантичної ради, асоціація директорів шкіл. Зараз великий проект починає робити Київський економічний ліцей. Існують інші цікаві проекти, різні конкурси для школярів. Причому ті з учнів, хто переможе на конкурсі, має можливість поїхати за кордон і своїми очима побачити, що таке НАТО.
ПОДОЛАННЯ СТЕРЕОТИПІВ — КЛОПІТКА РОБОТА
— Що треба робити, щоб переконати українських громадян в доцільності входження країни до цього оборонного блоку?
— По-перше, це — не блок, а військово-політична організація, до якої входять 26 найбільш розвинутих держав світу. Не можна також забувати й про Раду євроатлантичного партнерства, до складу якої входять 46 держав євроатлантичного простору, у тому числі, Росія. Північноатлантичний альянс сьогодні знаходиться на стадії трансформації і адаптації до сучасних безпекових умов. По-друге, я вважаю, що інформація, яку ми подаємо, є досить переконливою. Головне, щоб політики чітко розуміли що таке НАТО, що воно дає і чи є від цього користь. Наразі, уся виконавча влада, неурядові, громадські організації повинні поєднати свої зусилля для того, щоб виправити ситуацію з інформаційним голодом, який присутній в українському суспільстві. Як я вже казав, соцопитування свідчать, що більш, ніж половині наших співгромадян бракує інформації і про НАТО, і про ЄС. А більшість українських громадян — понад 80% — зазначають, що отримують інформацію про НАТО та ЄС із телебачення. Ось вам і відповідь. Відтак, має бути використана будь-яка можливість для роз’яснення змісту Плану дій щодо членства в НАТО (ПДЧ) і реальних можливостей, які отримає Україна у разі приєднання до цієї програми.
Адже відомо, що ПДЧ є програмою загальної підготовки країн-претендентів до членства в Альянсі шляхом проведення реформ у політичній, економічній, оборонній, безпековій, правовій та інших сферах, «підтягування» країни до загальновизнаних стандартів розвинутих європейських демократій. Взаємодія з Альянсом у рамках ПДЧ надасть Україні можливість чітко спланувати часові рамки досягнення нею цілей реформування держави.
Це — можливість залучення на безоплатній основі найкращих світових експертів з реформування найбільш важливих сфер розвитку держави: економічної, воєнної, безпекової, оборонно-промислової.
Це — пряма фінансова допомога у вирішенні найбільш болючих проблем: знищення небезпечних боєприпасів, перенавчання та соціальна адаптація військовослужбовців, звільнених в запас, ліквідація наслідків техногенних аварій та природних катастроф, таких, зокрема, як повені у Закарпатті.
Завдання консолідації суспільства щодо НАТО також може бути успішно вирішене саме на етапі виконання ПДЧ. І досвід країн, які вже були на етапі ПДЧ, дозволяє мені бути оптимістом щодо цього питання.
Залучення до ПДЧ свідчить про готовність держави до проведення реформ. Таким чином, ПДЧ — це інструмент демонстрації налаштованості уряду на проведення широкомасштабних соціально-політичних та економічних реформ, спрямованих на виконання критеріїв для членства в НАТО. І все це треба активно озвучувати на максимальній кількості інформаційних майданчиків.
Що стосується переконання людей в доцільності приєднання нашої країни до НАТО, хочу відзначити наступне. Якщо людям протягом довгих років насаджували стереотипи, що НАТО — це ворожий блок, то зрозуміло, що на переконання громадськості в протилежному, потрібний час. Окрім цього потрібна цілеспрямована та структурована стратегія ведення інформаційно-роз’яснювальної роботи. А при цьому основним є знаходження порозуміння між політиками. Якщо ці три складові діятимуть, то підтримка громадськості вступу України до НАТО однозначно буде гарантована.
