Під час жорсткого розгону акції протесту білоруської опозиції проти фальсифікації підсумків виборів у Мінську 19 грудня було затримано 20 журналістів, серед яких були представники іноземних видань. За свідченням очевидців, журналістів били. При цьому білоруські правоохоронці не зважали на те, що представники преси мали акредитацію й перебували на майдані, щоб робити свою роботу: висвітлювати події — в даному випадку акцію протесту й, відповідно, дії демонстрантів і міліції.
Масові затримання журналістів, своїх і чужих, свідчать про те, що білоруська влада хоче не інакше, як залякати непідконтрольні ЗМІ. Аби й далі країна перебувала в болоті, а підконтрольні ЗМІ розповідали про досягнення бацька Лукашенка. «День» звернувся до прес-секретаря Білоруської асоціації журналістів (БАЖ) Яніни МЕЛЬНИКОВОЇ та попрохав її розповісти, які настрої у журналістському середовищі Білорусі після такого жорсткого розгону демонстрантів і як журналістам навчитися жити в такому суспільстві.
— Для журналістів, які працюють у незалежних засобах масової інформації, було шоком те, як у ці дні поводилися з нашими колегами. Починаючи з людей, яких поклали обличчям до землі, до захоплення автобусів з апаратурою біля офісу Нетляєва і закінчуючи майданом. У нас є світлини, на яких заступник начальника РВВС мінського міськвиконкому б’є ногами журналіста. Так, є побоювання за власну професійну діяльність. І люди стараються себе якомога більше убезпечити, не з’являтися в місцях акцій поодинці.
На жаль, глава держави не розуміє, що завдання журналістів полягає в тому, щоб висвітлювати події. Він на своїй прес-конференції 20 грудня заявив, що в Білорусі буде очищено Інтернет, а журналісти, які писали те, що йому не сподобалося, відповідатимуть за свої слова. Думаю, що для нас це певний сигнал, що після невеликої відлиги репресії проти незалежних ЗМІ посиляться і триватимуть. Білоруська асоціація журналістів виступила із заявою протесту. Вчора ми отримали офіційного листа від міністерства юстиції. Нас запитують, чому ми стали на захист не лише журналістів, але й громадянських активістів, оскільки в статуті не записано, що ми повинні цікавитися громадянськими активістами.
Це теж для нас сигнал. Цього року ми вже отримали одне попередження від міністерства юстиції і, скоріше за все, за цим може слідувати ще одне попередження нашої організації. А отримання двох попереджень протягом одного року може означати для нашої організації найсумніше — аж до закриття.
Після подій 19 числа ми бачимо, що, скоріше за все, Олександр Лукашенко пішов ва-банк і все те, позитивне, що було напрацьоване в плані діалогу з Європою, було перекреслене цим розгоном. Для нас важливо, щоб європейське співтовариство реагувало на те, що в нас відбувається, причому реагувало жорстко і розуміло, що це вже не гра. Але, з іншого боку ми розуміємо, що одними заявами нам тут усередині країни не допомогти. Ми вважаємо, що мають бути жорсткіші дії щодо тих, хто так розганяє мирні демонстрації і садить журналістів.
Чесно кажучи, останні декілька днів ми мучимося над питанням, як нам жити в такому суспільстві. Можна було б спробувати виїхати з цього суспільства. Але, напевно, скоріше за все, більшість моїх колег вважатимуть за краще залишитися та продовжувати ту роботу, яку вони завжди робили. Інформувати суспільство про те, що відбувається. Незалежно від того, як би не виглядали незалежні засоби масової інформації в порівнянні з державною машиною пропаганди, все ж таки вони роблять дуже важливу й потрібну роботу. Працюватимемо, як і працювали раніше, сподіваємося на підтримку наших колег ззовні. Ми її отримуємо щодня. І також розраховуємо, що заяви з боку Заходу дійдуть до нашої влади і зможуть зупинити цю машину репресій.
