Перший заступник міністра закордонних справ Володимир Хандогій добре знає натовську кухню. Він був послом України в НАТО і зараз курирує цей напрямок у зовнішньополітичному відомстві, очолюючи Міжвідомчу комісію зі вступу України до НАТО. Український дипломат упевнений, що попри скептицизм деяких країн-членів НАТО щодо готовності нашої держави отримати в Бухаресті План дій щодо членства (ПДЧ), Київ досягне бажаного на цьому саміті Організації Північноатлантичного договору. Чи є основи для такого оптимізму і чи справді Україна готова розпочати роботу в рамках ПДЧ? Чому досі Президент України не підписав Цільовий план Україна — НАТО на 2008 рік? Про це «Дню» — в ексклюзивному інтерв’ю Володимира ХАНДОГІЯ.
— Володимире Дмитровичу, наскільки Україна готова до отримання ПДЧ? Адже в деяких країн членів НАТО є сумніви щодо готовності нашої країни перейти до такого рівня співпраці з Альянсом.
— Готовність України може бути політична, організаційна та економічна. Мені здається, що ми готові по всіх складових. Треба просто усвідомлювати, що ПДЧ — це початок процесу. Власне, до ПДЧ готові всі, хто бажає вступити в НАТО. Саме і для цього придумали ПДЧ — щоб держава, яка бажає вступити в НАТО, пройшла відповідний підготовчий період. Для цього й розробляються національні програми ПДЧ, які охоплюють усі сфери життя країни — економічне, політичне, громадянське суспільство, правову систему, оборонну реформу. Тобто готовність до ПДЧ — це абсолютно нормально і вона є в Україні.
Інша справа, що існує занепокоєння Альянсу в організаційних можливостях нашої держави. Мова йде про наявність відповідної структури, координації цієї роботи. Але я думаю, що все це буде зроблено, коли ми будемо мати реальну задачу з виконання цього плану дій щодо набуття членства. А саме для цього потрібні організаційні зміни. До речі, Рада національної безпеки і оборони розглянула це питання і ми всі очікуємо офіційного опублікування цього органа. Я думаю, що це рішення внесе певні корективи в існуючу сьогодні систему координації.
Як відомо, зараз на базі МЗС існує Міжвідомча комісія зі вступу України до НАТО. Зрозуміло, що на сьогоднішній день вона, можливо, задовольняє потреби координації. Але з набуттям ПДЧ і переходу до більш інтрузивного механізму, я вважаю, що ця координація повинна здійснюватися, перш за все, в площині виконавчої влади. Мені здається, роль Кабінету Міністрів повинна серйозно зрости. Так само, як у нас є віце-прем’єр з питань європейської інтеграції, то, можливо, на нього буде покладено обов’язків євроатлантичної інтеграції.
— А можливо, буде створений пост віце-прем’єра з питань євроатлантичної інтеграції?
— Можливо і так. Однак, це має бути політичне рішення. Але, безсумнівно, в Кабінеті Міністрів і структурах центральних органів виконавчої влади повинні з’явитися відповідні підрозділи, які б опікувалися саме цим напрямом. Я думаю, що тут проблем не буде з точки цієї готовності.
— Ви говорити про організаційну готовність, а як щодо політичної?
—Ми всі розуміємо, що вона була продемонстрована у листі трьох, потім була підтверджена у листі двох. А вчора, виступаючи перед послами, прем’єр-міністр знову підкреслила свою позицію, яка полягає в тому, щоб отримати запрошення до ПДЧ уже в Бухаресті. Тобто на сьогоднішній день, з мого погляду, є політична готовності і ми повинні не втратити цей шанс.
— Але ж деякі західні посли закидають нам, що ми не серйозно ставимося до ПДЧ, існує розкол серед еліт щодо цього питання...
— Розкол в еліті завжди буде. Навряд чи вдасться переконати комуністичну партію чи прогресивних соціалістів і навіть Партію регіонів. Ми знаємо, законодавча база в Україні, яка нам дає підстави взагалі ставити питання про членство в НАТО, створювалась за часи інших урядів і в тому числі за участі Партії регіонів. Наскільки я розумію, у Партії регіонів проблема з часом та залученням громадян до вирішення цього питання. Але це питання було знято після прийняття в парламенті відповідної постанови. Якщо уважно почитати цей документ, то Партія регіонів, проголосувавши за це, відкрила шлях до ПДЧ уже зараз. А питання членства після проходження відповідних процедур, у тому числі ПДЧ, повинно бути вирішено на підставі результатів референдуму згідно закону про референдум. Виходячи з постанови, яка була проголосована в парламенті, Партія регіонів немає сьогодні заперечень щодо ПДЧ.
— А чи буде така позиція опозиційної партії врахована 2 квітня, коли лідери країн-членів НАТО будуть розглядати прохання України?
.— Безумовно, я вважаю, що з точки зору наших внутрішніх реалій у Північноатлантичного альянсу не може бути заперечень. Ми готові розпочати ПДЧ. Справа у зовнішніх факторах. Можливо, тут лежить скептицизм деяких країн у площині зовнішнього впливу на це рішення. Тут, як кажуть, геополітичний вибір Альянсу.
— Володимире Дмитровичу, а скільки країн — проти надання Україні ПДЧ у Бухаресті? Різні ЗМІ називають від 5 до 7 країн.
— Я б усіх застеріг від списків, кількості і всього іншого. Розумієте, що таке консенсус? Це не голосування. У НАТО з цього питання голосування не буде. Тут не буде: хто за, хто проти, хто утримався. Консенсус — це або всі, або ніхто. Хто порушить консенсус, чия аргументація вплине на формування консенсусу або на його відсутність — це трішки інше питання. Тому я б не став зараз називати країни. Але я переконаний, що переважна більшість країн НАТО за надання Україні ПДЧ. І я думаю та сподіваюсь, що це рішення буде прийнято в Бухаресті. Інші модальності я не знаю, ми їх не розглядаємо. Щодо України — у нас є абсолютно чітка заявлена мета і ми працюємо на результат.
— А якщо в Бухаресті не буде бажаного результату, чи означатиме це для нас поразку?
— Це гіпотетичне питання. Якщо гіпотетично не буде ПДЧ, то буде щось інше. Я переконаний, що ми не залишимось на цьому рівні, на якому ми перебуваємо сьогодні. А саме на рівні Інтенсифікованого діалогу, який коли приймався, називався Інтенсифікованим діалогом щодо членства в Альянсі. І ми його ведемо сьогодні, починаючи з 2005 року. Ми зробимо наступний крок у Бухаресті. Це однозначно. Наше співробітництво буде підвищено на новий рівень. І я переконаний, що це буде ПДЧ. Якщо не ПДЧ, то інших механізмів просто не існує на сьогодні. Гіпотетично можливе лише відтермінування, якщо собі уявити, що для формування і закріплення консенсусу потрібно трішки більше часу. Всі інші форми ми проходили. У нас є Хартія про особливе партнерство з 1997 року, у нас є план дій і щорічні цільові плани від 2003 року. А тепер Інтенсифікований діалог. Тобто всі ці механізми ми завершили, і тому для нас ПДЧ єдиний наступний крок.
— Але кажуть, що на зустрічі Юлії Тимошенко з Яапом де Хоопом Схеффером генсек НАТО сказав, що на Інтенсифікованому діалозі і «кінь не валявся».
— Дійсно, стосовно Інтенсифікованого діалогу у нас була пауза. Але вона стосувалася, скоріше, зовнішнього виміру. Було менше делегацій, поїздок, менше преси. Але робота продовжувалася. І навіть за умов попереднього уряду цільовий план на 2007 рік був виконаний, як це було визнано Альянсом, приблизно на 80%. Так само був виконаний цільовий план на 2006 рік. Тобто робота по наближенню, досягненню критеріїв членства в НАТО продовжувалася. Справді, НАТО відзначало зменшення активності на такому напрямку як боротьба і попередження надзвичайних ситуацій. Колись це був один із провідних напрямків нашого співробітництва. Згадаймо, аварію на колекторі в Харкові, коли НАТО допомогло ліквідувати цю аварію. У Харкові досі це пам’ятають. Пригадайте велику повінь на початку 2001 року. І тоді НАТО з використанням свого механізму попередження надзвичайних ситуацій і боротьби з їхніми наслідками надало допомогу Закарпатській області. Це завжди був активний напрямок нашої роботи. На жаль, останній рік він був зведений практично до нуля. Саме тому міністр з надзвичайний ситуацій Володимир Шандра відвідав нещодавно штаб-квартиру і фактично було реанімовано цей та інші напрямки співпраці з НАТО. Міжвідомчі консультації високого рівня, які відбулися в НАТО в середині березня, у яких брали участь заступники міністра оборони, юстиції, міністра з надзвичайних ситуацій. Я очолював цю делегацію. Вони визнали, що нам вдалося відновити на необхідний рівень Інтенсифікований діалог і на сьогодні знято питання стосовно того, що нам треба ще щось доробити в тому форматі. Такого питання сьогодні не існує. І нам це вдалося зробити за короткий період діяльності нинішнього уряду.
— До речі, уряд ухвалив цільовий план на 2008 рік, а чому його досі не підписав Президент?
— Річ у тім, що існує процедура. Уряд, дійсно, погодив план, який передано до Секретаріату Президента. Там його було доопрацьовано і знову повернуто в НАТО для остаточного узгодження. Буквально днями ми очікуємо узгодження. Це двосторонній документ. Це не лише справа України, а потрібно, щоб усі пункти плану були узгоджені з натовською стороною. А там своя процедура. Буквально вчора ми отримали остаточно узгоджений план від НАТО. І тепер цей текст проходить остаточну вичитку та звірку.
— І до саміту НАТО його буде опубліковано?
— У цьому певний символізм, звичайно, є. Але, до речі, ми вже працюємо по цьому плану, незважаючи на те, що він досі не затверджений. Торік річний план було офіційно опубліковано в травні місяці. Я не хочу, щоб повторилося.
