«Дуже багатьох влаштовує cьогоднішня точка «рівноваги», а швидше, — бездіяльності, коли одні пристосувалися до отримання фінансових прибутків, а інші — політичних дивідендів від ситуації, що склалася. Цей консенсус багато хто плутає зі стабільністю. Однак така стабільність нікому не потрібна. Це шлях консервації хибної традиції, заснованої на «проїданні» національних ресурсів. Це шлях до економічної і соціальної стагнації.
Цього можна уникнути, якщо спроби проведення структурних перетворень не завершувати одним лише написанням концепцій і програм. І уряд нарешті повинен довести, що такої практики більше не буде.
Я переконаний: у тому, що склалося таке становище справ, винен не тільки опір реформам з боку чиновницького апарату. Хоч і таких прикладів багато. Справа — у самій системі роботи і законодавчих, і виконавчих органів. Нинi вона влаштована так, що гальмує, а у багатьох випадках — просто зупиняє перетворення. Система захищає свої права на отримання так званої «статусної» ренти. Кажучи прямо — хабарів та відступних. Такий спосіб існування влади є загрозою для суспільства і для держави.»
