«Економічна позиція України виглядає безнадійною, і — на відміну від сусідньої
Білорусі, де більша частина населення, схоже, не усвідомлює наближення
економічної катастрофи — український народ занадто добре відчуває нездатність
своєї країни, як і свою власну, з цим покінчити... Новий уряд намагається
скоординувати свої дії після загальних виборів, із туманними результатами,
після яких у парламенті жодна партія не має абсолютної більшості. У теорії
ліві не зможуть блокувати урядові реформи, на практиці, однак, вони спроможні
це робити. Новий закон про вибори... мав результатом появу в парламенті
багатьох самозваних «незалежних бізнесменів». У нормальній країні від них
можна було б очікувати голосування за надійну фінансову політику й вільні
ринкові реформи. В Україні, однак, несхоже, що такі «бізнесмени» разом
з політиками лівого спрямування голосуватимуть за будь-яку реформу, що
могла б підірвати їхнє нинішнє сприятливе становище».
«Форін Ріпорт», 18 червня
«Уявіть себе в сауні, у вихорі пилюки. Стеля упирається в ваше плече,
й ви намагаєтеся відремонтувати якийсь механізм, користуючися світлом невеликого
факела. Тепер уявіть собі, що робите це безплатно. Це — робота українських
шахтарів, і їхній терпець урвався. Протягом останніх трьох тижнів 600 шахтарів
пікетували приміщення президентської адміністрації, виклавши свої каски
на тротуарі й скандуючи «Платіть! Платіть!».
«Економіст», 13—19 червня
«Концерти українського танцювального ансамблю імені Вірського повертають
глядачів назад, до простіших часів, коли танцювальні колективи вдягали
яскраві костюми з вишитими візерунками й створювали на сцені приголомшуючі
хвилі танцю... Ансамбль Вірського прикрасив Театр Байгем освітленням, яке
випромінювало кільця, веселки й бризки води. Але найбільшим і найзахоплюючим
видовищем був сам танець. Цей танець — перлина. Народний колектив довів,
що його підготовка така ж добра, як у минулому, і він не поступається високому
рівню інших східноєвропейських колективів».
