Прес-конференція президентів України та Молдови Леоніда Кучми та Володимира Вороніна містила дуже мало конкретики на тему — про що ж домовилися глави держав. Єдине, що більш- менш зрозуміло після цієї зустрічі — що самміт ГУУАМ відбудеться 6- 7 червня в Ялті за участі всіх президентів, у тому числі й молдовського. Тобто Молдова ховати ГУУАМ, чого побоювався багато хто, поки що не збирається. Але й тут є нюанси.
Напередодні візиту до Києва Володимир Воронін в інтерв’ю Інтерфаксу заявив, що Кишинів готовий брати участь в ГУУАМ (неформальне об’єднання Грузії, України, Узбекистану, Азербайджану та Молдови), але так, щоб це утворення не протирічило загальним цілям та завданням СНД. Якщо ж ГУУАМ або Євразійське співтовариство (про бажаність співробітництва з яким Воронін уже говорив), будуть цьому суперечити — то, за його словами, «нами ці структури не будуть підтримані». Кучма на прес-конференції заявив, що ГУУАМ — не військово-політичний союз (яким у перспективі може стати Євразійське співтовариство), а організація, яка допоможе розв’язати економічні проблеми. Воронін цю думку поділив.
Тема Придністров’я, у свою чергу, залишатиметься відкритою ще досить довго. По-перше, через те, що Тирасполь дає підстави підозрювати себе в небажанні досягти справжнього врегулювання, яке не може не передбачати повного контролю Кишинева над територією країни і військовими структурами, фінансами, митницями. Кучма на зустрічі в Києві наголосив, що Україна продовжує виступати за те, щоб Молдова була єдиною державою з наданням Придністров’ю широких повноважень, і нагадав, що Київ очікує повного вивезення російської зброї з регіону. Воронін подякував Україні за участь у процесі врегулювання. Між тим російське агентство РІА «Новости» вчора розповсюдило інтерв’ю лідера Придністров’я Ігоря Смирнова, в якому він наголосив, що сьогодні саме російський контингент «реально забезпечує гарантії безпеки в Придністров’ї», і сказав, що запропонував Вороніну не наполягати на виведенні цього контингенту до повного врегулювання. Враховуючи, що пропаганда з обох боків своє зробила, і що навіть направлення до регіону спостерігачів з України — країни-гаранта Меморандуму — проходило з великими труднощами, питання можна поставити й так: хто тоді гарантує нестабільність у регіоні?
На київській зустрічі підписано спільну заяву, чотири угоди. І залишається безліч нерозв’язаних питань. Щодо кордонів, транзиту товарів, проблем власності, вільної торгівлі, митного союзу. Залишається пропозиція Вороніна — відновити єдину енергосистему Росії, України та Молдови з перспективою експорту електроенергії на Балкани ((фахівці сумніваються в її реальності). Зрештою, залишається невизначеність з процесами в СНД, яка, здається, існує тільки заради власного апарату.