Сенатор Барак Обама здобув чергову перемогу на проміжних президентських виборах — «праймеріз», які відбулися у демократів у штаті Міссісіпі. Тим самим афроамериканець збільшив відрив від головного суперника, сенатора-демократа та колишньої першої леді США Гілларі Клінтон. До перемоги в цьому штаті, до речі, 30-му за рахунком, відрив від Клінтон за числом підтримуючих його делегатів загальнонаціонального партійного з’їзду, за даними виборчого штабу Обами, перевищував 150 голосів. Після перемоги в Міссісіпі, де у демократів «розігрувалися» 33 голоси делегатів, цей розрив значно збільшиться. За Обаму проголосував 61% виборців штату, тоді як Клінтон підтримало 37% тих, хто голосували.
«У нас був приголомшуючий тиждень: ми виграли у Вайомінзі, ми перемогли в Міссісіпі». Так прокоментував власну перемогу Обама. У своєму зверненні сенатор сказав, що штат Міссісіпі приєднався «до мільйонів американців з усіх куточків країни, які вирішили перегорнути сторінку політиків минулого, які зазнали поразки, і підтримати наше прагнення до змін».
Менеджер кампанії Клінтон уже поздоровила Обаму з перемогою, одначе від самої Гілларі наразі жодних коментарів не надійшло. За повідомленнями американських ЗМІ, перевага над Гілларі Клінтон сенатору забезпечила підтримка афроамериканських виборців. Як повідомляє агентство Ассошіейтед прес, за Обаму проголосувало 90% афроамериканців штату, в той час як Клінтон підтримали дві третини білих виборців. Телеканал Fox News повідомив, що за Клінтон проголосувало 69% білих виборців чоловічої статі, і 74% білих жінок.
Праймеріз у Міссісіпі відбулися невдовзі після гучних коментарів Джеральдін Ферраро, яка підтримує кампанію Клінтон. У інтерв’ю американській газеті Daily Breeze Ферраро вказала на зв’язок успіхів Обами з його кольором шкіри. «Якби він був білим, ситуація для нього складалася б зовсім інакше. Якби він був жінкою (з будь-яким кольором шкіри), все було б також інакше. Йому просто дуже пощастило бути тим, хто він є. І країна упіймалася на цей гачок», — сказала Ферраро. Обама, який нещодавно відмовився від пропозиції Гілларі Клінтон стати віце-президентом в її команді, назвав коментарі Ферраро «абсурдними».
Клінтон зазначила, що незгідна з Ферраро, й висловила жаль, що прихильники будь-якого з кандидатів можуть дозволити собі висловлювати настільки особисті погляди. Сама ж Ферраро, яку після інтерв’ю докоряли в расизмі, додала масла у вогонь новими заявами.
«Варто лише... закликати до того, щоб люди поглянули на речі реально, як тобі відразу дорікатимуть у расизмі, — сказала Ферраро в новому інтерв’ю. — Але расизм — це палиця на два кінці. Я, щоправда, маю переконання, що на мене нападають тому, що я біла. І що з того?» — додала Ферраро.
Обама та Клінтон вирушили до штату Пенсільванія, де 22 квітня відбудеться голосування. Обидва кандидати надають підсумкам первинних виборів у Пенсільванії великого значення. Це пояснюється тим, що цей штат відправить на з’їзд Демократичної партії 158 делегатів.
Тим часом сенатор Джон Маккейн, який фактично вже став кандидатом у президенти від Республіканської партії, продовжує поїздку по країні для збирання коштів на свою виборчу кампанію. На даний момент він має у своєму розпорядженні менші суми для президентських перегонів, нiж будь-який з його можливих суперників-демократів. Маккейн спростував чутки про проблеми зі здоров’ям, які циркулювали після того, як 2000 року у нього виявили рак шкіри. Він пройшов медичне обстеження і заявив журналістам, що не є хворим на рак.
КОМЕНТАР
Євген КАМІНСЬКИЙ, завідувач відділу Інституту світової економіки та міжнародних відносин, Київ:
— Прогноз щодо переможця на номінацію в кандидати від Демократичної партії на президентські вибори елементарний. Все будуть вирішувати так звані суперделегати: губернатори від Демократичної партії, сенатори і члени Палати представників. Я не думаю, що на праймеріз визначиться переможець. Іншими словами, серед демократів не буде переможця до серпня. Це для мене абсолютно зрозуміло. Обидва претенденти — Барак Обама і Гілларі Клінтон — стоятимуть до кінця. А рішення залежатиме від суперделегатів. Але є інша обставина. Навряд чи від такого протистояння демократи виграють. Тому що будь-яке протистояння дозволяє іншій стороні — республіканцям набрати якісь бали за цей період. Демократам треба бути дуже обережними з цією боротьбою. Оскільки несподіванкою для всіх, у тому числі для нас із вами, може стати те, що в листопаді переможе не Обама, який зараз за всіма опитуваннями є лідером, а Джон МакКейн, скориставшись ситуацією, що складається в лавах демократів.
Зрозуміло, що Обама ніколи не погодиться на пропозицію Клінтон стати віце-президентом. Це абсолютно виключено, адже зараз він лідер. З боку Клінтон це зовсім незрозумілий крок — без усяких переговорів просто запропонувати лідерові стати другим. Тут було щось непродумано, або це черговий передвиборний трюк.
Навряд чи з боку Обами можливий подібний крок, зокрема пропозиція вже Гілларі Клінтон стати віце-президентом. Наскільки я пам’ятаю, в історії США нічого подібного не було. Я думаю, що й цього разу не буде. Існує якесь внутрішнє приниження для людини, яка йде на такий крок. Не може людина відчувати себе міцною, потужною після того, як погодиться на таку пропозицію.
Що стосується позиції суперделегатів, то тут гадати не доводиться. Тут усе більш-менш зрозуміло. На мій погляд, вони голосуватимуть за станом на серпень, зважаючи на те, що будуть давати опитування в протистоянні Обама—МакКейн і Клінтон—МакКейн. Підхід буде абсолютно прагматичним і зумовлюватиметься лише цією обставиною.
Щоб став відомий кандидат від Демократичної партії до завершення праймеріз, потрібна перевага в понад 200 голосів з «хорошим хвостом». Мені здається, що жодному з кандидатів не вдасться отримати такої переваги.
Як на мене, не слід очікувати якихось виразних і суттєвих змін унаслідок приходу тієї чи іншої особистості. Суттєвих змін не станеться. Я не думаю, що хтось із цих двох кандидатів буде революційним. Обоє вони діятимуть в рамках традиції Демократичної партії. В основу буде поставлено питання освіти, здоров’я, економіки, боротьби з бюджетним дефіцитом, з деформаціями, які мають місце в зовнішній торгівлі. У позиціях обох кандидатів-демократів на першому місці буде національний інтерес звичайної країни. З іншого боку, Обама менш досвідчений. Хоча нам важко сказати, що досвідченою є Гіларі Клінтон. Вона також не була губернатором. Як Обама, Клінтон ніколи не була на посадах, які близькі до урядових. У цьому сенсі у них обох будуть майже однакові проблеми. Відсутність серйозного досвіду позначатиметься на діяльності кандидатів.
Зовнішня політика цих кандидатів буде спрямована на те, щоб, безумовно, знайти бодай якусь можливість вивести війська з Іраку і припинити ту кількість воєн, чи не допустити можливих воєн, які прогнозуються традиційними республіканцями, якщо президентом стане МакКейн, якого називають палеонеоконсерватором. Це гостра назва, яка багато про що говорить.
Що стосується відносин США з Україною, то зараз жоден із учасників перегонів у демократів, окрім Обами, про Україну практично не говорить. Але Клінтон значно жорсткіша у своїх висловлюваннях щодо Росії. Якщо ми відчуємо якісь наслідки, то це буде крізь призму наших відносин з Росією та відносин Росії зі Сполученими Штатами Америки. Так, Обама більш спокійний і зважений. Очевидно, він шукав би якогось компромісу і міг би запропонувати через свою адміністрацію, через новий державний департамент якийсь компроміс у наших відносинах з Росією. Але я не бачу безпосереднього і підвищеного інтересу демократів до України, який існує в республіканців — у МакКейна.
