Минулого тижня відбулися перші теледебати між кандидатами на президентську посаду США Джоном Керрі та Джорджем Бушем. Згідно з соцопитуваннями, чинний президент програв представнику Демократичної партії. Кандидати в президенти у прямому ефірі відповідали на запитання ведучого. Основною темою були питання безпеки та міжнародного тероризму. Джон Керрі критикував політику Буша в Іраку й Афганістані. Війну в Іраку Керрі назвав «диверсією» та «колосальною помилкою». Сенатор-демократ сказав також, що Вашингтону давно потрібно провести прямі переговори з лідером КНДР, а замість Саддама Хусейна ловити Осаму бен Ладена. Виступи Джорджа Буша та Джона Керрі транслювали всі провідні телеканали, радіостанції та інтернет-сайти США. Висновки аналітиків за підсумками перших дебатів такі, що в Керрі з’явився реальний шанс обігнати Буша в листопаді. Досі кандидат від демократів відставав, але після завершення ще двох раундів дебатів, схоже, обжене президента-республіканця. Друга зустріч суперників відбудеться 8 жовтня у штаті Міссурі, третій раунд — 13 жовтня в Арізоні. Поради щодо того, як слід поводитись під час теледебатів із чинним президентом, дає колишній віце-президент США Ел Гор, який чотири роки тому боровся з Джорджем Бушем за владу.
Цього року, як звичайно, переважання агресивної політичної реклами на телебаченні ускладнює отримання чіткої картини того, яку позицію займають кандидати. Однак та сама медіа-революція, що принесла нам 30-секундні рекламні ролики, дала нам і телевізійні передвиборні дебати — і з моменту їх першої появи 44 роки тому вони відіграють вирішальну роль у формуванні думки виборців про кандидатів.
Америка здавна вважає зіткнення між конкуруючими кандидатами кращим способом оцінити інформацію. У нинішню еру строкатості у ЗМІ виборцям як ніколи важливо мати такі моменти істини, коли кандидати постають перед ними без радників і заготованих промов.
Моя порада Джону Керрі проста: будь готовим до найжорсткіших за свою кар’єру дебатів. У той час як кампанія Джорджа Буша перетворила «занижені очікування» на вищу форму мистецтва, очевидним є одне: він обдарований учасник дебатів, який використовує цей формат на свою користь. Немає причин очікувати, що цього разу щось буде по-іншому. І якщо в когось справдi «занижені очікування» щодо нині чинного президента, це вже інше питання.
Але важливіша, ніж досвід Буша як учасника дебатів, характеристика Буша як президента. І головний шанс Джону Керрі надається саме тут — бо, незважаючи на політичну майстерність президента, його перебування при владі межує з катастрофічним провалом. І дебати — це час закликати його до відповіді.
Для виборців ці дебати є можливістю знайти відповіді на чотири значущих запитання. Чи правильний курс тримає Америка сьогодні або ж ми схибили зі шляху? Якщо ми рухаємося в неправильному напрямку, що сталося не так і хто несе за це відповідальність? Як повернутися на правильний шлях: до безпечнішої, більш захищеної, більш процвітаючої Америки? І нарешті, хто зможе краще привести нас на цей шлях?
Більшість американців вважає, що ми рухаємося в помилковому напрямку. Причини очевидні. Ситуація в Іраку гіршає. Осама бен Ладен живий і замишляє змови проти нас. Втрачено близько 2,7 млн. робочих місць, 45 млн. американців живуть без медичної страховки. Плата за медичні послуги досягла найвищого рівня. Захист навколишнього середовища підірваний.
У дебатах сенатор Керрі має можливість показати виборцям, що сьогодні американські війська й американські платники податків несуть на своїх плечах величезний тягар, і кінця-краю цьому не видно, оскільки Буш втягнув нас у війну під хибними приводами і без плану з відновлення миру. Керрі має можливість продемонструвати зв’язок між втратами робочих місць і колосальним скороченням податків для багатих. І він може нагадати виборцям, що Буш порушив свою обіцянку розширити доступ до системи охорони здоров’я.
Сенатор Керрі також може використати ці дебати для прямого звернення до виборців та представити їм сповнене надій бачення майбутнього. Якщо після теледебатів у виборців складеться краще розуміння того, де зараз перебуває країна, як ми потрапили в таку ситуацію і куди приведе нас кожен із кандидатів у разі обрання, тоді Америка стане кращою.
Дебати спрямовані не на з’ясування того, з яким кандидатом веселіше пити пиво. Як 2000 року чудово сказав Джон Стюарт у The Daily Show: «Я хочу, щоб мій президент був відповідальним водієм» (мається на увазі водій, який на початку вечірки може сказати «Я за кермом» і не вживати спиртне, щоб потім розвезти інших по домівках. — Прим. ред.).
Дебати — це не час для риторичних трюків. Це час для чесної конкуренції ідей. Небажання Буша визнавати будь-які помилки може дати йому кілька технічних очок. Однак це свідчить і про те, що наймати його на роботу ще на чотири роки — це дуже серйозний ризик. Впертість не є сила, і Керрі має показати виборцям різницю між одним та іншим.
Якщо Буш не готовий визнати, що в Іраку ситуація переходить із вогню та в полум’я, чи можна довіряти йому приймати рішення, необхідні для зміни ситуації? Якщо він продовжує удавати, що «місію виконано», чи здатен він виконати місію? І якщо адміністрація Буша так глибоко помилилася абсолютно в усіх прогнозах щодо Іраку і ці помилки викликали жахливі наслідки, чи можна їй довіряти ще чотири роки життя країни?
Найбільша відмінність дебатів цього року від дебатів чотири роки тому полягає в тому, що президент Буш вже не може просто давати обіцянки. Його результати діяльності вже є наочними. І я сподіваюся, що виборці пригадають, як Буш минулого разу брав участь у теледебатах. Якщо мене оберуть, казав він, я підтримаю дозвіл американцям купувати медикаменти, які продають лише за рецептами, в Канаді. Він обіцяв, що скорочення податків створить мільйони нових робочих місць. Він обіцяв припинити люті сутички у Вашингтоні. А головне, він говорив: якщо доведеться відправляти американських солдатiв у бій, «сили мають бути досить потужними, щоб місія була виконана. І слід визначити стратегію виходу».
Порівнюючи ці грандіозні обіцянки з провальними результатами, можна, на жаль, лише зітхнути.
Альберт ГОР — віце-президент США з 1993 по 2001 рік, кандидат у президенти від Демократичної партії на виборах 2000 року.
