Десять найтепліших років на пам'яті людства мали місце з початку 1990-х років. 2005 рік, схоже, є найтеплішим з них. Цього року ми відчули смак багатьох небезпек, які чекають на нас у майбутньому: більш сильні урагани та посухи, лісові пожежі, поширення інфекційних захворювань і повені. Клімат змінюється, і чим далі, тим серйозніше.
Представники урядів країн світу зустрінуться наприкінці листопада в Монреалі для планування наступних кроків, включаючи спеціальні міри, які світ міг би прийняти, якби адміністрація Буша відмовилася від своєї умисної зневаги до цих критичних питань.
Зміну клімату часто ототожнюють з «глобальним потеплінням», однак це більше, аніж просто потепління. Збільшення концентрації вуглекислого газу та інших парникових газів призводить до більш сильних бур, більш потужних ураганів, підвищення рівня океану, танення льодовиків і льодовикових щитів, посух, повеней та інших кліматичних змін. Змінюється навіть хімічний склад грунту і океану: внаслідок підвищення рівня вуглекислого газу збільшується кислотність океану, що являє загрозу для коралових рифів.
Специфічні характеристики змін точно не відомі, але ризик продовження нинішнього курсу поділяють у всьому світі. Проте, Сполучені Штати відмовляються підписати Кіотський протокол, який не може зіграти істотну роль у зміні довготермінового ходу подій на планеті, оскільки передбачає лише незначні заходи до 2012 року.
За умовами угоди ООН з питань зміни клімату, його учасники, які репрезентують практично весь світ, повинні зустрічатися раз на рік для обговорення ходу виконання угоди. Конференція в Монреалі, що є 11-ю такою зустріччю, не повинна обмежуватися 2012 роком, щоб світ міг вступити на безпечний і стійкий довготерміновий шлях запобігання зміні клімату.
Необхідні дії складно здійснити, оскільки вони зачіпають самі основи світового використання енергоресурсів, особливо використання викопного палива (вугілля, нафти й газу), яке при згорянні виділяє вуглекислий газ — головне джерело парникових газів у атмосфері. Однак світова економіка залежить від викопного палива, і країни, що розвиваються, споживатимуть більше і більше енергоресурсів у міру зростання їхньої економіки. Навіть якщо в найближчі роки в світі вичерпаються запаси нафти і газу, вугілля є в достатку, а тверде вугілля можна відносно дешево перетворити на рідке паливо для автомобілів і інших цілей.
На жаль, чистих, відновлюваних джерел енергії, які не виділяють вуглекислого газу, як, наприклад, енергія вітру чи геотермальна енергія, наразі недостатньо. Сонячну енергію можна виробляти в потрібних масштабах, але вона є дуже дорогою за нинішніх технологій. Ядерна енергія порівняно дешева і може продукуватися в потрібній кількості, але вона являє величезну небезпеку в умовах зростаючого поширення матеріалів, які використовуються для створення ядерної зброї.
Таким чином, викопного палива досить, але воно шкідливе, відновлювані джерела, такі як вітер, сприятливі для клімату, але їх не досить для задоволення потреб людства. Сонячної енергії є достатня кількість, але вона недешева. Ядерна енергія також є в достатній кількості, але вона небезпечна.
Вдосконалення технологій може стати виходом із цього становища, але тільки якщо ми думатимемо наперед і діятимемо передбачливо. Існують два основнi види технологій, які подають найбільші надії. Перша — це консервація енергії за допомогою більш економних двигунів. Нові гібридні автомобілі, першим виробником яких стала Тойота, використовують бензин і електрику для підвищення ефективності споживання палива майже вдвічі. Масовий перехід на більш економні автомобілі матиме велике значення, особливо у міру зростання кількості автомобілів на дорогах Китаю, Індії та інших країн, які розвиваються.
Друга велика технологія, яка може зіграти величезну роль у боротьбі зі зміною клімату, називається «уловлювання та зберігання вуглекислого газу». Ідея полягає в тому, щоб «уловлювати» вуглекислий газ, який викидається електростанціями та іншими великими заводами, які спалюють викопне паливо, запобігаючи таким чином його потраплянню до атмосфери. Затриманий вуглець потім закачують у підземні сховища, такі як порожні нафтові родовища та інші відповідні місця.
Демонстрація всіх основних аспектів цієї технології — уловлювання вуглекислого газу, поміщення його в трубопроводи для транспортування та розміщення його під землею — вже відбулася, але вони ще не пройшли великомасштабних випробувань для доведення їхньої ефективності. Однак існують серйозні докази того, що великомасштабне уловлювання та зберігання вуглекислого газу не потребуватиме величезних витрат.
Проблема полягає в часі. На перехід на гібридні автомобілі й інші ефективні та економні технології підуть не роки, а десятиріччя. Багато років знадобиться і для того, щоб впровадити технологію вловлювання та зберігання вуглекислого газу на електростанціях. Якщо ми не діятимемо рішуче, небезпека, викликана зміною клімату, захопить нас у процесі розмов, дебатів і планування. Світ має почати діяти швидко — дуже швидко, — якщо ми хочемо запобігти великим загрозам.
Всі основні регіони світу мають бути залучені до цього процесу. Країни, які зараз розвиваються, ще не викидають великої кількості вуглекислого газу, але це зміниться з їхнім економічним розвитком. Отже, всі країни, як розвинені, так і ті, що розвиваються, повинні внести свій вклад, у той час як багаті країни повинні допомогти бідним покрити фінансові витрати, пов'язані з пристосуванням до нових умов.
Велику кількість вуглекислого газу буде викинуто в атмосферу під час польоту учасників переговорів щодо зміни клімату на зустрічі в Монреалі. Потрібно вчинити максимальний тиск на наші уряди, щоб змусити їх досягнути реального поступу внаслідок цієї зустрічі, інакше вони лише збільшать існуючу проблему.
Джеффрі Д. САКС — професор економіки і директор Інституту землі при Колумбійському університеті.
