Конференція Ялта-99 просто й невимушено зафіксувала, що різні країни з різними інтересами, різними рівнями та орієнтирами свого розвитку не проти того, аби вибрати день-два для розмов своїх лідерів, які, втім, нікого й ні до чого не зобов'язують. Риторичні заяви Президента Кучми, міністра Тарасюка, що Ялта-99 символізує кінець того повоєнного розподілу, який було започатковано Ялтою-45, і що віднині демаркаційних ліній у Європі не буде — залишаються риторикою. При тому, що на останній зустрічі міністрів закордонних справ ЄС йшлося про необхідність ширшого залучення України та Молдови до європейських процесів, водночас мовилося й про те, що ніхто нікому не може обіцяти чогось певного — розмежування зовсім не знищено, воно просто змінює свої форми і зовні виглядає, як цілком доброзичливе ставлення. Адже Україну вголос, на публіку хвалять за стабільність, заявляють про її величезне значення для загальноєвропейської безпеки. І водночас Чехія та Словаччина вже хоч зараз готові відгородитися від України візами (населенню це пояснюється як захист власного ринку праці, а також засіб порятунку від злочинності, контрабанди, незаконної міграції), Польща ще не говорить про таку готовність, але це поки що. Борис Тарасюк змушений заявляти, що ці нові візові режими не означатимуть нового розподілу Європи, оскільки, можливо, вдасться домовитися про довгострокові візи. Реальність же така, що сьогодні Україна іноді виглядає значно віддаленішою від європейських інтеграційних процесів, аніж п'ять років тому.
Про ідею ж Балтійсько-Чорноморського співробітництва, якому було присвячено саміт у Ялті, можна сказати, що вона матиме шанси вижити лише в тому разі, коли нескінченні балачки про перспективи підтвердяться хоча б якимись реальними справами. Президент Естонії Леннарт Мері, тим часом, ввічливо, але в'їдливо сказав у Ялті, що немає жодних перешкод для успішної співпраці — крім заплутаного українського законодавства. Навряд чи варто було б скликати саміт, щоб про це довідатися.
Гості Лівадії, покуштувавши екологічно чистих українських продуктів, роз'їхалися дорогами, прикрашеними численними написами «Кучма — наш Президент». За певною інформацією, ці вірнопіддані гасла старанно вимальовували під пильним наглядом місцевої влади затримані на 15 діб за дрібні правопорушення. Поки що ці дороги нас до Європи не привели. А сам саміт викликає запитання — тож для України головне «не війна», а «маневри»?
