Чому створюється враження, що Токіо стоїть осторонь, коли справа стосується міжнародних питань? Річ у тому, що Японія понад п’ятдесят років цілком покладалася на США в питаннях своєї безпеки, і японський уряд по суті вважає, що у нього немає іншого вибору, крім як погоджуватися зі США або зберігати мовчання.
Справді, починаючи з моменту закінчення другої світової війни, Японія уникала розгорнутих дебатів з приводу системи національної безпеки країни, під час яких Токіо мав би сміливість висловити незгоду з Вашингтоном. Більшість японських політиків, журналістів і наукових діячів розуміє необхідність такої позиції, і притаманна Японії риса забороняти теми, що викликають занепокоєння, лише посилює це мовчання, що поглиблює всі проблеми, котрi виникають у зовнішній політиці. Але в моменти, подібні до нинішнього, коли такі проблеми, як прагнення Північної Кореї отримати ядерну зброю та імовірна війна під керівництвом США з Іраком, викликають запеклі дебати в міжнародному співтоваристві, японська громадськість практично щодня обмінюється думками щодо того, що в цій ситуації слід робити Японії. І тільки уряд незмінно відмовляється брати участь у дебатах або запропонувати будь-які дії.
Критика японської політики мовчання не повинна підривати стратегічний альянс між Вашингтоном та Токіо. Тільки минулого року ці дві країни відзначили 50- у річницю підписання Договору про безпеку між США та Японією. Протягом цих п’ятдесяти років карту світового конфлікту неодноразово перекреслювали, змінилися засоби ведення війни, в той час як в Японії, як і раніше, існують оцінки, породжені потрясінням, спричиненим поразкою у війні та подальшою окупацією американцями.
Дається взнаки також інший чинник. Згідно з японською «Мирною конституцією» країні заборонено мати збройні сили. Будь-яка спроба прояснити невизначений конституційний статус наших сил самооборони спонукатиме Китай та Південну Корею — жертв японських вторгнень у минулому — скористатися голосами незгідних всередині нашої країни, щоб задушити будь-яку дискусію, знищуючи з самого початку назріле обговорення цього питання. Але Японії терміново необхідні такі дебати, якщо вона повинна відреагувати на той факт, що світ нині під загрозою тероризму і охоплений страхом. Терористичні атаки, що мали місце 11 вересня 2001 року, і нещодавні заяви директора ЦРУ Джорджа Тенета про те, що Північна Корея має ракети, здатні досягнути західного узбережжя США, без сумніву, стали шоком для американців, що позбавив їх самозаспокоєності щодо статусу Північної Кореї як ядерної держави. Але що може приголомшити японський політичний клас настільки, що він перестане мовчати?
Залежність Японії від імпортованої близькосхідної нафти також вимагає, щоб ми розуміли, що може означати для нас війна з Іраком. Якщо іракські нафтові промисли будуть зруйновані або війна затягнеться, то збільшені ціни на нафту боляче вдарять по японській та світовій економіці. Найкращим способом уникнути цього ризику буде прагнення Іраку підняти рівень співробітництва з інспекторами ООН, не висуваючи при цьому нiяких умов, і пред’явити всі необхідні докази, щоб розвіяти висунені проти нього обвинувачення. Японія повинна голосно і виразно висловити цю думку.
Токіо також може безпосередньо сприяти вирішенню кризи з Північною Кореєю, діючи як посередник, що спонукатиме президента Росії Володимира Путіна — разом з Японією, Південною Кореєю та Китаєм — розпочати переговори з керівником Північної Кореї Кім Чен Іром. У президента Путіна склалися довірчі відносини з Кімом, і він може переконати його в тому, що тільки підкоряючись нормам міжнародного права той може гарантувати майбутнє своєї країни, і що це, насправді, єдиний вибір, який у нього залишається. Але Путіна необхідно переконати в тому, що йому потрібно виступити з такою ініціативою. Його надія на кращі відносини з Токіо дає японським лідерам відносну свободу дій, щоб підштовхнути його в цьому напрямі.
Вигоди й проблеми, пов’язані з участю в міжнародних справах, мають стати предметом відкритих дебатів у японському парламенті. Від уряду потрібен виступ з чіткими заявами, і краще зараз, ніж потім, щодо того, який внесок Токіо має зробити в післявоєнне відновлення Іраку. Японія не повинна допускати повторення непридатного сценарію, яким керувалися після поразки Саддама Хусейна у війні у Перській затоці 1991 року, коли вона виписала чеки на величезні суми для покриття витрат на ведення війни, не сказавши при цьому ані слова щодо ведення війни та її цілей.
Прозорість такого зразка необхідна, якщо передбачається, що Японія має внести більший внесок у світові справи і допомогти запобігти перетворенню ХХI століття на ще одне століття воєн.
Проект Синдикат для «Дня»
Макіко ТАНАКА — колишнiй міністр закордонних справ Японії.
ДО РЕЧІ
США відправляють 24 бомбардувальники на острів Гуам у західній частині Тихого океану, щоб запобігти можливій агресії з боку Північної Кореї у разі війни з Іраком. Про це було заявлено після того, як північнокорейські винищувачі у неділю пролетіли за декілька метрiв від американського розвідувального літака і переслідували його впродовж 22 хвилин. Однак офіційний Вашингтон говорить, що рішення про передислокацію літаків було прийнято ще до недільного інциденту. За словами американських військових чиновників, збільшення військової присутності США у регіоні — крок, спрямований на «підтримку нашої оборони і необхідний як засіб стримування». Вже тиждень США та Південна Корея проводять широкомасштабні військові навчання, головна мета яких — захист Південної Кореї від вторгнення ззовні. Північна Корея заявила, що проведення цих навчань є прелюдією до війни. У неділю Пхеньян пішов ще далі у своїх обвинуваченнях, заявивши, що США планують завдати удару по нещодавно відновленому ядерному реактору в Енбені. КНДР також попередила, що такий удар «призведе до жахливої ядерної катастрофи».
