Катастрофа в Японії — передвісник апокаліпсису? Які ж уроки має винести світ? Україна? Кожен із нас? Хочу поділитися деякими думками з цього приводу.
По-перше, немає слів, аби висловити співчуття японському народові. Останніми днями всі думки й тривоги перенеслися з Києва до далекої Японії. Таку катастрофу, що звалилася на плечі однієї нації, важко собі навіть уявити. І я впевнений, що мільйони людей в усьому світі зараз моляться, щоб японцям вистачило сил, мужності й стійкості пережити катастрофу.
По-друге, дуже сподіваюся, що це суще, немислиме пекло, яке складається із землетрусів, цунамі та ядерних катастроф, припиниться, перш ніж перетворить Японію на суцільні руїни й зону ядерного відчуження.
По-третє, не знаю, чи захочеться кому-небудь після пережитого Японією горя дивитися безглузді голівудські фільми-катастрофи на кшталт «2012». Але я не про це хотів написати.
ПРО ЛЮБОВ
Учора я летів у літаку, дивився в ілюмінатор униз на дороги, міста та ліси, й ось що уявив собі. Уявив нашу планету, Землю. Таку гарну й таку самотню. Летить у безкінечному просторі космосу, в страшній темряві й холоді. Й нікому вона не потрібна. Так, це боляче визнавати. Але Земля нікому не потрібна! Навіть людям, які живуть на ній. Землю бурять, риють, висаджують, бомбами посипають і кров’ю удобрюють. Усі розмови про збереження планети зрештою виявляються пишномовною нісенітницею. Паразитування людини посилюється, а життєздатність планети нестримно погіршується.
І от учора, коли я летів над Землею, мене раптом охопила безкінечна любов до неї. Це настільки класне відчуття, що буквально розриває серце. Його не можна порівняти ні з якими раціональними концепціями «мінімізації екологічних ризиків» і всілякими іншими інтелектуальними конструкціями. Ми повинні врятувати Землю. І не тому, що це наша єдина зона проживання. А тому, що Земля прекрасна. І вона заслуговує Любові!
ПРО ЗЕМЛЮ
Земля жива. Я приклоняюся перед британським вченим Джеймсом Лавлоком, який ще 1968 року висунуть теорію Гайі. Вона свідчить, що наша планета живе як єдиний організм або навіть як біологічна клітина й активно відповідає на втручання людей в екологію, прагнучи самозбереження.
Так от, Земля до нас звертається, кричить, аби ми зупинилися в своєму безмежному паразитуванні. Земля нас попереджає. І треба бути останнім ідіотом, щоб не розуміти, що нас чекає, якщо ми не прислухаємося.
ПРО СЕНС
Усе, що відбувається, має свій метафізичний сенс. Чому катастрофи зазнала саме Японія? Безперечний технологічний і науковий світовий лідер? Мені здається, що це сигнал людству, яке всі надії на майбутнє пов’язує з високотехнологічним прогресом. Інформаційне суспільство, штучний інтелект, нанотехнології... Усе це — ніщо перед силами Землі. За лічені хвилини стихія може стерти з лиця землі найрозвиненіші цивілізації й знищити найпередовіші технології.
Прогрес безсилий перед лицем планетарної катастрофи. Тому шляхи порятунку людства треба шукати не в науково-технологічній сфері, а в іншому напрямку.
ПРО ПОРЯТУНОК
Як нам вижити? Як нам врятувати Землю? Висловлю припущення, що порятунок полягає не тільки й не стільки в зменшенні антропогенного впливу на Землю. Треба дивитися ширше. Наш великий співвітчизник Володимир Вернадський сформував вчення про ноосферу — «мислячу» оболонку Землі, яка формується психічною діяльністю людини. Ноосфера за Вернадським — це злиття біосфери та культури. Він допускав можливість впливу людини своєю силою думки на Землю й космос.
Тепер уявімо, скільки негативних психічних енергій і емоцій викидає сучасне людство в ноосферу. Злість, біль, страх, ненависть, заздрість. Ноосфера Землі наповнена негативом. У поєднанні з парниковими газами та забрудненням довкілля це вбиває планету.
Нагадаю, що ще 1968 року геніальний радянський письменник-фантаст Іван Єфремов у своєму романі «Година бика» наголосив на необхідності «очищення ноосфери». Він уже тоді говорив про це! На його думку, «очищення ноосфери» стане ключовим для порятунку як людства, так і життя на Землі. «Ноосферна чистка» — це колосальна робота. Але це, можливо, єдиний шанс врятувати Землю. Усім нам треба змінитися, позбавитися негативу, полюбити себе, один одного й нашу планету. Це якісно новий рівень людської свідомості та планетарного буття.
Ну а якщо ні, то в Землі вистачить сил врятувати себе. Але вже без нас.
