У Росії — політичний «бебі-бум». Такого висновку дійшли багато журналістів й експертів. Президент Путін зустрічається з передовим загоном руху «Наши», з’являються повідомлення про те, що мер Москви Юрій Лужков, який вже давно вийшов з піонерського й навіть комсомольського віку, створив організацію «Гражданская смена». Керівництво російських регіонів намагається вести активну роботу з молоддю. Так, у Казані сформовано Молодіжну палату. У бюджеті Санкт-Петербурга на наступний рік заплановано двократне збільшення витрат на підтримку творчої та наукової молоді. Весною цього року в Москві було створено «Евразийский союз молодежи». Організація запевняє, що у неї є 60 регіональних відділень у самій Росії, а також філіали в Україні, Молдові, невизнаному Придністров’ї, Білорусі, Великій Британії, Туреччині та Польщі. Серед інших своїх цілей об’єднання збирається боротися за недопущення «кольорових» революцій. Представники організації пообіцяли, що їхня наступна акція «шокуватиме Ющенка». У той же час, як пише «Независимая газета», нещодавно опозиційний молодіжний рух «Мы!» не впустили на територію московського Кремля, оскільки там його активісти мали намір роздавати відвідувачам помаранчеві кульки та примірники конституції РФ.
Молодіжні об’єднання, що з’являються і часом змінюють одне одного на російському політичному ландшафті, різношерстні й різномастні. Лідер руху «Да!» Марія Гайдар переконана, що у російської влади після помаранчевої революції в Україні розвинулася фобія, страх перед молодіжними рухами, створеними знизу. «Влада намагається приборкати процес. До того ж є можливість використати зусилля юних активістів практично безкоштовно, наприклад, провести мітинги та пікети проти опонентів», — цитує Марію Гайдар «Независимая газета».
Підтримка молоді створює враження життєздатності того чи іншого політика. Окрім того, молодіжна політика російської влади поєднується з прийнятою урядом програмою «Патріотичного виховання громадян РФ на 2006 — 2010 рр.», бюджет якої — $17,5 млн.
На думку аналітиків фонду «Наследие Евразии» Ігоря Маркова й Олександра Гущіна, створення руху «Наши» є одним з яскравих доказів політтехнологічного розуміння Кремлем патріотизму. Підготовка керівників руху абсолютно чітко показує, що рух створено для боротьби з можливими революційними подіями в Росії на основі вивчення досвіду «кольорових» революцій. Цього практично не приховують й організатори даного руху. Так, радник глави кремлівської адміністрації Гліб Павловський на семінарі в літньому таборі «Наших» на Селігері заявив: «Вам не вистачає жорсткості. Ви маєте бути готовими розігнати фашистські демонстрації та фізично протистояти спробам антиконституційного перевороту». Разом з тим, очевидно, що для протистояння «спробам антиконституційного перевороту» немає необхідності створювати суспільно-політичні організації. Для цього існують силові структури держави, відзначають Марков і Гущін.
Створення «Наших» показує, що Кремль намагається спиратися на громадські організації, що протистоять можливій революції, а значить, робить ставку на використання демократичних інструментів. Однак при цьому абсолютно незрозуміло, наскільки «Наши» дійсно є організацією, здатною вирішити покладене на неї завдання... Рух «Наши» є багато в чому бюрократичною установою, створеною зверху. Ставку в ньому зроблено на кар’єризм, як в ВЛКСМ періоду розпаду, в той час як бюрократія в принципі не може служити політичною опорою влади. Вона по суті своїй політично нейтральна, це виконавчий апарат, завдання якого — виконувати вказівки політичної влади, вважають експерти.
По-перше, попереджають Марков і Гущін, до виборів президента в Росії ще три роки. За цей час у разі розвитку кризових явищ у суспільстві частина молоді цілком може залишити рух. По-друге, однією з рушійних сил помаранчевої революції були не 17—18-річні школярі, яких набирають до руху «Наши», а свідома молодь, старша років на п’ять. А цей вік повністю упускається Кремлем, оскільки для цієї молоді потрібна реальна і глибока ідея. По-третє, основну масу у Києві склали люди середнього віку, а організована молодь була використана як центри кристалізації й підтримка активності.
Патріотична організація «Идущие вместе», яка нещодавно шуміла своїми акціями на зразок боротьби з письменником Володимиром Сорокіним, тихо загнулася. Як запевняють російські аналітики, через втрату інтересу до них держчиновників. Загалом прецеденти свідчать, що терміни існування молодіжних об’єднань швидкоплинні — як і сама молодість.
