В Югославії продовжилася серія загадкових замахів та вбивств. Поблизу курортного містечка Будва на чорногорському узбережжі Адріатики було поранено одного з найвідоміших у світі югославських опозиційних політиків, письменника Вука Драшковича. Чорногорська поліція вчора не давала жодних коментарів з цього приводу. Мовчав Белград. Соратники Драшковича тим часом уже заявили про причетність до замаху югославських таємних служб. «Цього разу Вука врятував Господь Бог», — вважає прес-секретар Драшковича.
Низка загадкових випадків, замахів, убивств розпочалася в жовтні минулого року, коли важкий тягач протаранив автомобіль, у якому їхали Драшкович та його найближчі соратники по Сербському руху оновлення. Вижив лише сам Драшкович. Потім югославська поліція повідомила, що знайдено рештки автомобіля-тарана, але не водія, який зник.
Січень. Вбито «сербського тигра» — чи не найжорстокішого сербського польового командира під час боснійської війни Желько Ражнатовича, або Аркана. Абсолютно загадкові обставини, жодного конкретного офіційного коментаря, самі лише припущення — про причетність таємних служб, про те, що Аркан «занадто багато знав» про обставини самої війни в Боснії та навколо неї. Аркан у жодному разі не був причетним до опозиції режимові Мілошевича. В лютому хтось навіщось убив у ресторані міністра оборони Югославії Павле Булатовича. І знову жодного офіційного коментаря, з якого можна було б бодай щось второпати. Кінець травня. Невідомі вбивають радника чорногорського президента з національної безпеки.
Вук Драшкович, який сам уже побував жертвою нападів i замаху, та інші лідери опозиції після всього цього заявляли, що в країні наступив справжній терор. І керує ним виключно президент Слободан Мілошевич, який використовує всі засоби, аби втриматися при владі. Серйозне звинувачення, яке, між тим, іноді видається схожим на правду. Бо Мілошевич, здається, дійсно готовий на все — аби втриматися. І коли країна доведена до повного відчаю — то найкращим засобом змусити її скоритися може бути лише терор. Хоча деякі коментатори не виключають, що зараз Драшковича могли просто налякати, і водночас було бажано створити Чорногорії, яка вже серйозно роздумує про майбутню незалежність, імідж бандитської республіки. Що попередні вбивства та замахи були пов'язані з тіньовою діяльністю відомих фігур. Це все — припущення.
Очевидність же — в тому, що в Югославії просто не існує реального механізму передачі влади від існуючого режиму до будь- якого іншого. Тим більше в країні не існує національного лідера, здатного своїм авторитетом об'єднати роздрібнену опозицію, яка не має ні тактики, ні стратегії своїх дій, ні довіри провінційного населення. Але ж не може стан, викликаний шоком від натовських бомбардувань, тривати вічно. До речі, позиція Драшковича щодо Косово, викладена в його книжках, мало чим відрізнялася від позиції офіційного Белграда.
