Коли слухаєш лівих у Верховній Раді, то на думку спадають слова з вірша Крилова «Ах, моська! Знать, она сильна, коль лает на слона». А кажуть іще: «Чья б корова мычала, а ваша б молчала». Хіба забули, як наводили свої порядки і пхали носа у всі кінці світу. Різниця в тому, що вони наведуть порядок і підуть геть, а ви намагалися залишитися. Вони залишають по собі добробут, а ви — голод і море крові.
Людину б'ють безжалісно на очах перехожих. Багато хто проходить мимо. Ісус зневажає байдужих, бо від них усе зло. Другі викликають «жандармів», і коли вони жорстко наводять порядок, то знаходяться такі, котрі вимагають цивілізованого ставлення до бандитів. Але коли жорстокість торкнеться їх особисто, тоді кричать, що бандитів необхідно страчувати прилюдно.
Страшно те, що ми забули, як із нами поводилися ще так недавно. Геноцид є нормальним явищем для комуняк, поки це в їхніх інтересах. Я пережив так зване виселення лемків із Західної Галичини. Сотні тисяч вигнаних і десятки тисяч знищених безжалісно, жорстоко. Це творили вбивці з Війська польського, керовані офіцерами, що розмовляли російською. Лемки проживали на тій землі одвічно. Історія не знає часу їх прибуття, а поляки почали заселяти Лемківщину з 1380 р. Ніхто не заступився за нас, а ті, котрі брали зброю в руки, обороняли своїх рідних від знищення на власній землі, стали «бандитами». Убивці одержують високі пенсії і далі мріють про можливість повернення в минуле.
А на нашій землі залишилися спалені села, братські могили, спустошені церкви, які сліпими зіницями дивляться на землю своїх дітей і з байдужістю на злодіїв, які прийшли вкрасти те, що не взяли попередні.
А ми чекаємо добра на землі, де стоять ідоли, які жестом промовляють: «Верной дорогой идете, товарищи», — а з трибуни ВР закликають упирів знову взятися за своє ремесло.
