У Берліні прийнято нарешті ухвалу про розподіл коштів з 10-мільярдного фонду для підневільних робітників часів нацизму. Усі сподівалися, але ніхто не вірив, що саме на цьому раунді переговорів буде зроблено прорив у затертому політиками та політиканами питанні про те, як тепер поділити серед учасників величезну, прямо скажемо, суму. Той, хто наївно думає, що 10 мільярдів за допомогою арифметичної дії буде поділено на кількість колишніх рабів, дуже помиляється. Один мільярд марок піде на відшкодування за втрати майна, 700 мільйонів марок — у Фонд майбутнього, про який поки що ніхто достеменно не знає, чим він займатиметься, 200 мільйонів — організаційні витрати та гонорари адвокатам. (Один з них якось сказав: може, комусь здається, що це багато, але це не так вже й багато. Як відомо, «багато» і «мало» — поняття відносні.) І лише ті гроші, що залишилися — 8,25 млрд. марок (100 додаткових мільйонів припливли від швейцарських банків, які опосередковано наживалися на підневільній праці, ще 50 — теоретичні відсотки, які набіжать, коли гроші фонду буде покладено в банк) — буде розподілено серед жертв фашизму. Єврейська конференція (Jewish Claims Conference) одержить 1, 812 мільярда, стільки ж — Польща, Україна на третьому місці — 1,724 мільярда марок, Росія — 835 мільйонів, Білорусь — 694, Чехія — 423, решта світу — 800 мільйонів.
Виплати обмежені сумою в 15 тисяч марок (тобто, люди одержать не таку суму, а не більше цієї суми, що вже саме собою — проблема), які мають одержати колишні в’язні концтаборів та мешканці гетто. Це так звана «категорія А».
Категорія «В» — ті, хто був насильно вивезений на територію колишнього «третього рейху» в кордонах 1937 року, там був змушений працювати й перебував не в таких жахливих умовах, як категорія А. Це ті, хто працював на заводах, в сільському господарстві, в комунальних установах. Вони одержать до 5 тисяч німецьких марок.
До категорії «С» належать ті, хто під час расового переслідування зазнав матеріальних збитків і не одержав досі за це ніякого відшкодування. Йдеться в першу чергу про євреїв. Вони можуть одержати до 15 тисяч марок. З 650 мільйонів, які виділяються Єврейській конференції для ніяк не означених „гуманітарних потреб», мають бути частково враховані й інтереси циган.
Цифри про кількість тих, хто має право на відшкодування, коливаються в світі від 700 тисяч до півтора мільйона. З’являлися також повідомлення, що їх лише в Україні — 600 тисяч. Якщо це справді так, то згаданою сьогодні дією ділення одержимо результат, за яким на кожного припадає не більше як 2873,33 німецької марки. За якою арифметикою можна кожному дати більше, принаймні мені не зрозуміло.
Про конкретні виплати вирішує не запланований фонд, а ініціативи на місцях, що вже зараз викликає у тих, хто знайомий з системою розподілу шалених іноземних грошей на українських «місцях», певне занепокоєння. У мене особисто таке враження, що чимало колишніх підневільних робітників більше довіряють якомусь їм невідомому німецькому бюрократові, аніж своїм рідним місцевим політикам, депутатам, фондам і таке інше.
Щоб уже не полишати в цьому матеріалі цифр, варто ще додати, що в фонд німецької економіки, який має зібрати половину потрібної суми (5 мільярдів марок), вже вступили майже 700 підприємств, зібрали ж вони лише 2,3 мільярда марок. Як відомо, іншу половину заплатить до фонду німецький уряд.
