Домовленість про візит прем’єр-міністра Миколи Азарова була досягнута під час зустрічі глави української держави Віктора Януковича з головою КНР Ху Цзіньтао у вересні минулого року в Пекіні. Український прем’єр візьме участь у десятому ювілейному засіданні Боаоського азійського форуму, а також відвідає Пекін та Шанхай, де відбудуться переговори із Прем’єром Державної Ради КНР Вень Цзябао, з провідними політиками і підприємцями Китаю. Головною темою обговорення з китайськими партнерами буде інтенсивний і всебічний розвиток економічної складової наших двосторонніх відносин. Як розвиваються відносини між нашими країнами після минулорічного візиту Президента України до Китаю, який китайські медіа характеризували як «історичний» та «епохальний»? Чи справді події, що відбуваються в українсько-китайських відносинах останні півроку, підтверджують такі висновки? Про це «Дню» — в інтерв’ю Надзвичайного і Повноважного Посла України в Китайській Народній Республіці Юрія КОСТЕНКА.
— Особисто я впевнений, що всі ці епітети, незважаючи на їхню гучність, цілком вірно змальовують важливість минулорічного візиту Глави Української держави до Китаю. На мою думку, дуже актуальним було й визначення новим керівництвом нашої держави відносин із Піднебесною як одного з першочергових зовнішньополітичних та зовнішньоекономічних пріоритетів нашої держави. Це рішення продиктоване об’єктивними факторами, є суто прагматичним, віддзеркалює й політичні зміни в Україні, й реалії міжнародного сьогодення, і необхідність якнайшвидшого подолання наслідків фінансово-економічної кризи.
Всього лише за п’ять місяців після минулорічного візиту Президента України ми досягли більше, ніж за всі ті роки — є домовленість про підписання Договору про започаткування відносин стратегічного партнерства між двома країнами, активна робота з погодження якого зараз триває.
— Юрію Васильовичу, у чому унікальність цього досягнення?
— По-перше, з усіх пострадянських держав лише сусідні з Китаєм Росія й Казахстан є його стратегічними партнерами; по-друге, з близько тридцяти стратегічних партнерів Китаю у світі лише з кількома такі відносини оформлені окремими договорами (це зазвичай сусідні держави, для врегулювання територіальних суперечок із якими КНР і укладала такі документи). Отже, готовність до підписання Договору про стратегічне партнерство з Україною слід розцінювати як особливу увагу й повагу до нашої держави з боку Китаю, у якому, як відомо, навіть такому питанню як форма документа надається далеко не другорядне значення.
Цей справді історичний документ готується до підписання під час цьогорічного візиту Голови КНР Ху Цзіньтао в Україні, який стане першим відвіданням лідером Китаю за десять років. Під час цього візиту планується укласти великий пакет двосторонніх документів, які зміцнять правове поле для ще активнішого розвитку взаємодії у пріоритетних сферах, перш за все, у торговельно-економічній, інвестиційній, науково-технічній, сільськогосподарській, освітянській та культурній.
Щоб стратегічне партнерство з Китаєм було довготривалим, максимально ефективним та взаємовигідним, потрібні воля, бажання та серйозні зусилля з боку обох держав. Підкреслюю, обов’язково обох — як кажуть китайці, «однією рукою у долоні не плеснеш». Формалізація стратегічного партнерства дає змогу чіткіше окреслити спільні інтереси, спільні зобов’язання та спільні сфери співпраці, в яких розвиватиметься партнерство між Україною та Китаєм.
Підтвердженням того, що китайські партнери сприйняли чіткий сигнал щодо нашої готовності не тільки на словах розвивати відносини та співпрацю з Китаєм, є і рішення підняти рівень нинішньої міжурядової Комісії з торговельно-економічного співробітництва до міждержавної Комісії зі співробітництва, до складу якої у статусі підкомісій увійдуть майже всі існуючі механізми двосторонньої співпраці в окремих сферах.
— Зрушення, про які ви сказали, стались головним чином в політичній сфері. А які результати прориву в українсько-китайських відносинах можна очікувати в економічній галузі?
— Поглиблення політичної взаємодії закладає надійний фундамент для розвитку всебічного співробітництва в економічній сфері, що має надзвичайно важливе значення для України. Це означає залучення величезного інвестиційного потенціалу та новітніх виробничих технологій Китаю для забезпечення модернізації української економіки та отримання доступу для українських товарів, послуг і технологій до потужного китайського ринку, що розвивається. Таке партнерство передбачає реалізацію конкретних проектів, вигідних для обох сторін. До речі, економічною політикою Китаю протягом останніх десяти років є так звана стратегія «win-win» (отримання обопільного виграшу).
У минулому році було окреслено декілька пілотних проектів, які реалізовуватимуться за участю китайських корпорацій і за кредитні гроші китайських банків у таких галузях як інфраструктурне будівництво, енергетика, вугільна промисловість та сільське господарство. Своєчасність і якість реалізації цих проектів у всіх відношеннях буде лакмусовим папірцем у визначенні міцності майбутніх стратегічних відносин — від цього також значною мірою залежатиме перспектива залучення китайських інвестицій в економіку України.
На жаль, мушу визнати, що загалом китайські партнери працюють активніше: по окремих контактах одразу після укладення відповідних документів вони створили робочі групи, до яких увійшов не тільки інженерно-технічний склад, а й представники фінансово-кредитних закладів КНР; відкрили представництва в Україні; профінансували передінвестиційні роботи тощо, витративши значні фінансові та людські ресурси. І в цьому аспекті слід чітко усвідомити — виконання зобов’язань із української сторони вже стає принциповим питанням. Пам’ятаєте китайську мудрість про дві долоні?
Вагомим позитивним сигналом китайським партнерам щодо нашої налаштованості на виконання взятих на себе зобов’язань стала постанова Кабінету Міністрів України від 28 березня ц.р. про надання державних гарантій для реалізації проекту організації залізничного пасажирського сполучення Київ — міжнародний аеропорт «Бориспіль», а також про вжиття додаткових заходів для опрацювання інших інфраструктурних проектів у Київському регіоні. Тим самим у фазу практичного втілення в життя переходить національний проект «Повітряний експрес».
— Чи можете ви навести дані про величину китайських інвестицій в Україну?
— Обсяги інвестицій (за українськими статистичними даними, вони становлять близько 12 млн. дол. США), фактично здійснених Китаєм у нашу економіку до 2010 року, абсолютно не відповідають потенційним можливостям співробітництва між нашими державами, тим паче, що інвестиційна політика Китаю у 11-й п’ятирічці (2006—2010 рр.) зазнала корінного перегляду в бік посилення виходу китайського капіталу на зовнішні ринки (2010 року китайські зовнішні інвестиції становили 59 млрд. дол. США).
У цьому плані активна співпраця розпочалася, зокрема, між автомобілебудівниками України й Китаю. За словами керівників Першого автомобільного заводу Китаю (FAW), в Україні інвестиційний клімат і законодавча база для реалізації проектів зі складання автомобілів набагато кращі, ніж у Російській Федерації. Тому FAW спільно з українськими виробниками планують створення на першому етапі великовузлового складання міських автобусів, вантажівок та легковиків економкласу на підприємствах в Іллічівську, Запоріжжі та Ужгороді. Для України — це нові робочі місця й додаткові надходження до державного бюджету. Для Китаю — це нові ринки збуту, як в Україні, так і в Європі.
Китайська корпорація Changyang Hongxin Industry Group розгортає свою діяльність у Запорізькій області, де створюється спільне підприємство з видобутку та переробки марганцевої руди у вкрай необхідний українському ринку електролізний марганець, який наразі імпортується. Володіючи технологією переробки руди з низьким вмістом цінного матеріалу, китайський партнер планує вкласти в цей проект 150 млн. дол. США у вигляді прямих інвестицій: 2011 року має бути закладена перша шахта.
Але це тільки перші кроки. Потенціал інвестиційного співробітництва великий, слід лише вміло скористатися нашими перевагами і високою зацікавленістю китайського бізнесу до співпраці з нашою державою.
— Серед перспективних сфер співробітництва між двома країнами називають науково-технічну та освітянську. Як розвивається співпраця на цих напрямах?
— Китай завжди виявляв посилений інтерес до української науки та системи освіти. Незважаючи на стрімкий поступ Піднебесної в цих сферах (за темпами зростання заявок на патентування винаходів у 2009 р. — на 30% у порівнянні з 2008 р. — Китай впевнено посів перше місце в світі; за часткою ВВП, яка витрачається на розвиток системи вищої освіти, ця країна обійшла ЄС і зрівнялася з Японією), ми й сьогодні перебуваємо серед країн, розвиток співробітництва з якими розглядається китайцями як пріоритетний. Це пояснюється високим рівнем української фундаментальної і прикладної науки, вагомими досягненнями наших учених у таких галузях, як космос, авіабудування, суднобудування, ракетобудування тощо, досить конкурентоспроможною сферою освіти.
У китайської молоді зберігається зацікавленість в отриманні вищої освіти в Україні. У наших ВНЗ сьогодні навчаються близько семи тис. китайців. Разом із тим, навчальні заклади України могли б прийняти набагато більше студентів із КНР за умови істотної активізації роботи на китайському ринку освітянських послуг.
Зі свого боку посольство підтримує тісні зв’язки з китайськими вищими навчальними закладами, в яких відкрито кафедри української мови. У Чжецзянському педагогічному університеті за участю Посольства України в КНР 2010 р. було відкрито Український науковий центр.
Підписання нової угоди про співробітництво у цій галузі створить додаткові можливості для українських ВНЗ брати участь в освітянських виставкових заходах на території Китаю, посилити обмін студентами та викладачами з Китаєм і Гонконгом та співпрацю на низці напрямів, насамперед, у створенні науково-виробничих кластерів.
— Як відомо, Микола Азаров візьме участь у десятому ювілейному засіданні Боаоського азійського форуму. Чи не могли б ви розповісти детальніше, що це за форум і що там робитиме глава українського уряду?
— Цей форум було створено у 1998 році за спільною ініціативою трьох колишніх державних діячів країн Азіатсько-Тихоокеанського регіону — президента Філіппін Ф.Рамоса, прем’єр-міністра Австралії Р.Хоука, прем’єр-міністра Японії М.Хосокави. А з 2001 року неурядова міжнародна організація Боаоський форум щовесни проводить свої засідання в одній з південних провінцій Китаю в містечку Боао, що на о.Хайнань. Гаслом цьогорічного форуму, який проходитиме з 13 по 16 квітня, є «Всеосяжний розвиток: єдиний план і нові виклики». І головними завданнями форуму є поглиблення обміну, координації і співпраці між країнами Азії, а також інтенсифікація діалогу та економічних зв’язків з іншими регіонами світу.
На запрошення організаторів форуму прем’єр-міністр України М.Азаров як почесний гость візьме участь у цьому заході, виступить перед його учасниками, проведе ряд важливих двосторонніх зустрічей. Зокрема, відбудеться зустріч із головою КНР Ху Цзіньтао.
