Післязавтра в Казахстані відбудуться вибори у верхню палату парламенту — сенат. Вони будуть не всенародними, а відбудуться за допомогою колегії виборників. Сенатська кампанія особливо не обговорюється ані серед експертів, ані в ЗМІ. Разом з тим ситуація, що склалася, дуже показова: у складі верхньої палати, що йде, були двоє опозиціонерів, серед кандидатів у наступний склад вже немає жодного. Нові закони покликані жорстко регламентувати діяльність некомерційних організацій, особливо іноземних. Проти відомого бізнесмена Булата Абілова, який спонсує опозицію, порушено кримінальні справи.
Головна ж інтрига казахстанської політики сьогодні, як сказав «Дню» політолог Єрлан КАРІН , — це невизначеність з датою наступних президентських виборів. «Згідно з конституцією, наступні вибори мають пройти після закінчення семирічного терміну повноважень чинного президента. Повноваження Назарбаєва закінчуються 20 січня наступного року. Здавалося б, вибори мають пройти після цього. Але інші положення конституції вимагають, щоб вибори пройшли в першу неділю грудня — очевидно, цього року. На жаль, юристи ніяк не можуть визначити дату, кожен iз варіантів по-своєму законний. На мою думку, в будь-якому випадку треба буде скасувати один із пунктів конституції, що суперечать один одному», — сказав експерт.
На думку Є. Каріна, для очевидного переможця Нурсултана Назарбаєва має значення, коли відбудуться вибори. «Назарбаєв зараз перебуває на вершині популярності, економічні реформи приносять конкретні результати. Цього року уряд пішов на грандіозні соціальні ініціативи, було підвищено соціальні виплати: пенсії, стипендії тощо. Але водночас спостерігаються певні небезпечні тенденції в економічній ситуації: очікується «перегрів» економіки. Тому для влади бажано, щоб вибори пройшли швидше, тим більше, що опозиція поки не встигла отямитися після торішніх парламентських виборів і всіляких розколів, — відзначає аналітик. — Можливо, саме для того, щоб зрештою провести вибори в цьому році, штучно затягується завершення суперечки про їхню дату. Суперечка стає вже не юридичною, а політичною проблемою».
Незважаючи на те, що всі говорять про відсутність передумов до «кольорової революції» в Казахстані, «в певних діях Астана все ж виявляє свою нервозність і передреволюційну депресію», — говорить політолог. «Побоюючись повторення грузинських, українських, киргизьких подій, влада Казахстану вирішила зробити суворішими правила гри на політичному полі практично для всіх суб’єктів, зокрема, для неурядових організацій, ЗМІ та партій. Наприклад, органи прокуратури мають наділити повноваженнями припинити діяльність будь-якого громадського об’єднання, ЗМІ чи політичної партії, не чекаючи судового рішення. Я думаю, що в Астані все ж зробили неправильний висновок: замість того, щоб пом’якшити конфліктні питання, викоренити причини, що призвели до подій у сусідньому Киргизстані, вони навпаки ще більшe «закручують гайки». Зокрема, це виявляється в посиленні тиску на опозицію. Лідери опозиції, які сьогодні організовують тур по республіці, стикаються з протидією місцевих органів влади, проти лідерів опозиції порушено кримінальні справи. Хоча, за великим рахунком, експерти вважають, що особливих причин для того, щоб влада вдавалaся до якихoсь силових методів, немає. У суспільстві практично всі змирилися з тим, що Назарбаєв матиме черговий семирічний термін. У цьому не сумніваються навіть його політичні противники. В умовах, коли більшість казахстанців у принципі підтримують курс, що проводиться Назарбаєвим, влада робить помилкові дії, нагнітаючи обстановку», — відзначає аналітик.
Єдиним кандидатом у президенти від опозиції названо колишнього спікера парламенту Жармахана Туякбая, який лише минулого року приєднався до лав опонентів Назарбаєва. «На жаль, часу для розкручування Туякбая виявилося дуже мало. Незалежні опитування показують, що він поки не набирає навіть 10%. Це викликано тим, що населення поки не сприймає опозицію як цілісний табір політичних сил. Більшість казахстанців продовжують вірити в те, що у виборах братимуть участь кілька лідерів від опозиції, і це певною мірою розмиває можливе коло прихильників Туякбая. До того ж самі лідери опозиції не приховують своїх припущень про те, що влада може спробувати нейтралізувати Туякбая, наприклад, шляхом відмови в реєстрації, тому в опозиційному блоці вже продумуються запасні кандидати», — говорить Єрлан Карін.
Коли близько двох років тому створювалася партія дочки президента Даріги Назарбаєвої «Асар», про неї говорили як про можливу спадкоємицю батька. Абсолютно очевидно, що якщо й розглядати таку перспективу, то лише в контексті виборів 2013 року. «Більшість експертів схиляються до того, що «Асар» набирає політичної ваги. Наприклад, партія бере участь у парламентських дискусіях, ініціюючи законопроекти переважно соціальної спрямованості, — відзначає Є. Карін. — «Асар» позиціонує себе як свого роду конструктивна опозиція. Вони зуміли витіснити торішнього лідера опозиційного блоку — партію «Ак жол». За останніми даними в рейтингу партійних симпатій казахстанців «Асар» посідає другу сходинку після президентської партії «Отан».
Загалом же, вважає Єрлан Карін, «інтрига має полягати не в тому, хто скільки отримає голосів на президентських виборах, а в тому, якими будуть перші дії Назарбаєва після переобрання». «Наступні сім років будуть завершальними в його епосі. Якщо в останні три роки всі дії влади підпорядковувалися логіці протистояння опозиції, то тепер у Назарбаєва будуть розв’язані руки, він упевнено правитиме і закладатиме основи постназарбаєвськой епохи. Більшість експертів схиляються до того, що в цей період президент приступить до створення двоцентричної політичної системи: наділятиме парламент додатковими повноваженнями. На мій погляд, важливим рубежем політичного розвитку стануть не майбутні президентські вибори, а вибори в парламент 2009 року. «Асар» і низка інших сил розуміють, що центр політичної відповідальності так чи інакше зміщатиметься у бік парламенту. Навряд чи Назарбаєв залишить своєму наступнику такі ж повноваження, як були у нього. Не випадково племінник Назарбаєва генерал Кайрат Сатибалди заявив про створення громадсько-політичного руху «Ак орда» (він також має релігійний характер. — Авт. ) і заявив, що він трансформуватиметься в політичну партію, яка прагнутиме в парламент».
