«Я як глава держави згідно з законом і конституцією можу сам контролювати силові відомства, в тому числі КДБ», — заявив цього тижня Олександр Лукашенко, пообіцявши встановити за діяльністю силовиків «жорсткий контроль, якого раніше в історії Білорусі не було». Формальний привід для такого кроку — невдоволення глави держави результатами масштабної перевірки КДБ, що відбулася ще в грудні 2003 року. Відомству дали рік на виправлення недоліків, їх не усунули, час офіцерів-керівників вичерпався. У кінці листопада було зміщено з посади голову КДБ Леоніда Єріна, і лише днями на його посаду затвердили колишнього заступника Степана Сухоренка. Реальна ж причина пертурбацій у спецслужбі, на думку білоруських аналітиків, у тому, що Лукашенко більше не довіряв колишньому керівництву КДБ. Єріна, який почав свій трудовий шлях у Росії, вважали «людиною Кремля». А коли «людина Кремля» зустрічається з опозиціонерами — учасниками мітингу проти результатів референдуму, запрошує їхніх лідерів і журналістів до свого кабінету поспілкуватися… Олександр Лукашенко явно занепокоївся. Росія, хоч і не може, й, очевидно, не бажає міняти персону в кріслі президента Білорусі, здатна зробити більш поступливим у вирішенні комерційних питань нинішнього главу союзної держави. Зокрема використовуючи для тиску на нього здобутий КДБ компромат.
А нового головного агента вважають людиною, близькою до Віктора Шеймана — колишнього генерального прокурора, нещодавно призначеного на посаду голови адміністрації президента. Шейман тепер залишився мало не єдиною довіреною особою Лукашенка. Крім того, були проведені заміни в низці структур КДБ. Олександр Лукашенко наголосив, що «довірив безпеку молодим фахівцям, здебільшого тим, хто пройшов важку, копітку роботу в Комітеті».
Чим займуться молоді професіонали? Минулого року в Білорусі було ухвалено новий закон про діяльність КДБ. Він передбачає заслання агентів на підприємства будь-якої форми власності під прикриттям звичайного працевлаштування. За викриття засланого співробітника передбачена кримінальна відповідальність. КДБ також має право проникати в будь-які приміщення з пошкодженням замикаючих пристроїв, а відповідна санкція прокурора може бути отримана протягом подальших 24-х годин. «Ви повинні працювати там, де не зможуть спрацювати ні міліція, ні прокуратура, ні інші відомства та контролюючі органи», — наголосив Лукашенко, звертаючись до співробітників КДБ. Він заявив, що віднині вони повинні кинути всі сили на розвідку, контррозвідку, боротьбу з оргзлочинністю та тероризмом, а головне — на захист конституційного ладу Білорусі. На думку ж лідера Об’єднаної громадянської партії Анатолія Лябедьки, наляканий українськими подіями президент має намір зробити пріоритетом Комітету «політичне шпигунство», а відсутність у більшості нових призначенців зв’язків із ФСБ має запобігти витоку інформації.
Тим часом, як повідомляє Бі-Бі- Сі, нещодавно в Мінську заявила про своє створення організація «Захисники вітчизни», до складу якої входять колишні офіцери спецслужб і відставні військові. Згідно з заявою керівника структури Олега Волчека, організація не має наміру реєструватися, оскільки влада не допустить її легального існування. Нове об’єднання має намір працювати з представниками силових структур «із метою запобігання кровопролиттю та зіткненням» під час масових акцій протесту. Такі акції можливі в 2006 році, коли Олександр Лукашенко знову балотуватиметься на посаду президента.
Абсолютно очевидно, що перетрушуючи силові структури, президент Білорусі має на увазі саме перспективу 2006 року. Приймаючи також рішення про кадрові зміни в міністерстві внутрішніх справ, він особливо вказав на неприпустимість випадків, коли «окремі співробітники міліції діють не на благо суспільства, а на догоду деяким представникам місцевої влади». За допомогою міліції президент збирається зміцнювати «вертикаль» та тримати в шорах породжених його ж режимом «місцевих лукашенків».
На сьогодні білоруська опозиція не здатна підняти хвилю народного протесту, що могла б загрожувати нинішньому президенту. Проте, як відзначає експерт фонду «Спадщина Євразії» Олександр Семченко, якщо досі всі ініційовані Лукашенком політичні кампанії, навіть проведені з грубим порушенням законодавства, все-таки співвідносилися з глибинними електоральними настроями, тобто були легітимними, хоч і не завжди легальними, тепер цей ресурс починає танути. «Протиснувши» референдум і парламентські вибори- 2004, Лукашенко, очевидно, «елегантно» переможе і в 2006 му. Людивкотре зіткнуться з тим, як їхню думку тотально ігнорують. Суспільство, позбавлене ефективних каналів комунікації з владою, дедалі більше почне відділятися від держави, саботуючи її ініціативи, як це було за пізньорадянського режиму. Так що «пізньому Лукашенкові» залишається покладатися в тому числі на ресурси спецслужб.
