Рушниця у Кремлі нарешті вистрілила. Президент Росії Володимир Путін підписав указ про звільнення Олександра Волошина з посади керівника адміністрації президента. Відставку «сірого кардинала» різні експерти пов’язують із боротьбою різних угруповань в оточенні Путіна, арештом голови ЮКОСу Михайла Ходорковського і називають перемогою так званих пітерських силовиків. Так чи інакше, Олександр Волошин був однією з останніх ключових фігур у Кремлі, які зуміли «вижити» після відходу Бориса Єльцина.
Новим керівником адміністрації президента призначено Дмитра Медведєва, який до цього був першим заступником її голови. Він також є головою ради директорів «Газпрому». Медведєв народився 1965 року в Ленінграді, закінчив юридичний факультет й аспірантуру Ленінградського державного університету. Він — «пітерський», але не силовик, тому призначення Медведєва мають не дуже агресивно зустріти противники «силовиків із північної столиці». У 1990—1995 рр. Медведєв працював радником голови міської ради й експертом Комітету з питань зовнішніх зв’язків мерії Санкт-Петербурга — там і відбулося його знайомство з Путіним. До речі, саме Медведєв керував виборчим штабом майбутнього президента.
У нещодавньому інтерв’ю Бі-Бі-Сі сам Олександр Волошин охарактеризував Медведєва як найрозсудливішого члена з нового покоління у кремлівській адміністрації. Російські політики по-різному коментують кадрові зміни в адміністрації президента РФ. «Це погано, і це серйозно», — заявив радіостанції «Эхо Москвы» голова правління РАТ «ЕЭС России» Анатолій Чубайс. «У подіях останніх тижнів є елементи, які доводиться інтерпретувати як перегляд курсу», — зауважив він, пояснивши, що йдеться про такі фундаментальні речі, як ставлення влади до демократії та демократичних цінностей, до інтелігенції й бізнесу.
Лідер Союзу правих сил Борис Нємцов бачить причину залишення Волошиним займаної посади у його незгоді з політикою, яку проводить влада. Зокрема, на думку Нємцова, «відмова влади від діалогу з лідерами партій та представниками бізнесу — це велика помилка». «Без діалогу з суспільством неможливо побудувати процвітаючу Росію, і тому Волошина можна зрозуміти», — вважає лідер СПС.
А віце-спікер Держдуми від фракції ЛДПР Володимир Жириновський в інтерв’ю Інтерфаксу заявив, що Олександр Волошин не тільки представляв «стару команду», але й мав «прямі зв’язки з тіньовим бізнесом, фактично сприяв відтоку російського капіталу за кордон, гальмував створення Союзу Росії та Білорусі». Привітав відставку Волошина і лідер КПРФ Геннадій Зюганов. «Краще пізно, ніж ніколи, на сьогодні одним кремлівським інтриганом стало менше», — сказав Зюганов. Він також схвалив призначення Дмитра Медведєва новим керівником президентської адміністрації.
Якими ж насправді є причини відставки Олександра Волошина, яку роль відіграватиме Дмитро Медведєв і як перестановки в адміністрації президента вплинуть на російське політичне життя? З цими питаннями «День» звернувся до експерта Московського Центру Карнегі Миколи ПЕТРОВА :
— Насправді, відставка Волошина — це результат перемоги Путіна на виборах 2000 року. Тоді багато хто очікував, що главу президентської адміністрації замінять. Цього не сталося через дві причини. З одного боку, відіграла роль участь Волошина у приході Путіна до влади, з іншого, у Путіна не було своїх людей на всі пости. Замість того щоб міняти главу адміністрації, він поставив членів своєї команди його заступниками. За минулі три роки вони досить навикнули до справ, вони мають усі важелі, тому їхній прихід на перші ролі був неминучим. Зараз він прискорився драматичними подіями, пов’язаними з ЮКОСом. Якби не це, відставка Волошина сталася б через місяць або через два.
Дмитро Медведєв — абсолютно не публічний і не яскравий політик, приблизно такий самий, як і Олександр Волошин. Думаю, як і раніше, адміністрація президента та її керівництво будуть не дуже помітними, але відіграватимуть важливу, якщо не ключову роль у прийнятті головних управлінських рішень.
Президент Путін зробив популярні кроки, яких від нього давно очікували, — боротьба з олігархами, боротьба з корупцією, усування одіозних людей із адміністрації. Популярність президента, очевидно, зросте. Наскільки це можна буде передати «Единой России» і силам, які Путін підтримує на парламентських виборах, важко сказати. Перегрупування сил, що нині відбувається, безумовно пов’язане з майбутніми виборами, але не стільки з парламентськими, скільки з президентськими. Наступні президентські вибори у Росії — це вирішення питання не про те, хто буде президентом, а про те, яка команда розділить з президентом його перемогу і залишиться з ним на другий термін. У тому ж, що стосується технологій, ступінь контролю і керованість думської кампанії з боку Кремля цілком може змінитися. Збій у налагодженому механізмі «керованої демократії» може негативно, хочa і не кардинально, позначитися для Кремля на виборах.
