Значення українсько-німецького саміту (чи міжурядових консультацій
на вищому рівні), що завершився в Лейпцигу, — очевидно, в тому, що вiн
просто відбувся. Дві делегації на чолі з Президентом Леонідом Кучмою та
канцлером Герхардом Шрьодером обговорили якісь питання, досягли якихось
домовленостей, підписали спільну декларацію й умовилися, що у вереснi зустрiнуться
в Українi.
Це, звичайно, добре, що Німеччина проводить консультації
такого ж рангу, як зараз з Україною, лише з партнерами по Євросоюзу, Польщею
та Росією. Очевидно, що зміст і завдання цих консультацій — в кожному окремому
випадку дуже різні. І якщо Україні було важливо просто показати, що Німеччина
погоджується з нею консультуватися — то мети досягнуто. Києву, як і завжди,
пообіцяли і сприяння в його відносинах з Міжнародним валютним фондом (добре,
що його голова — німець Горст Кьолер), пообіцяли й знаходження розв’язання
проблеми компенсування потужностей Чорнобильської станції (але тільки в
неядерному секторі енергетики), і ще дещо. Зокрема, поновлення кредитів
за лінією «Гермес». Причому 300 марок можуть поступити вже цього року.
Якщо, як справедливо відзначив президент Кучма, Україна дотримуватиметься
взятих на себе зобов’язань. У що не завжди віриться. Ясно, що консультації
в Лейпцигу поки що не надали потенційним інвесторам- німцям більшої довіри
до України попри всі останні похвальні слова про українські звершення.
Навряд чи можна вважати великим успіхом домовленість про
співпрацю в створенні сільгоспкооперативів та кредитних спілок — про це
можна домовитися й без участі перших осіб держав. Нічого нового зустріч
не додала ні для сподівань України отримати коли-небудь статус асоційованого
члена ЄС, ні для її більш активного просування на європейські ринки, ні
для хоча б просто виходу України з російської тіні в очах Заходу. В Лейпцигу
просто відбулися консультації заради консультацій, тобто без взяття на
себе будь-яких серйозних зобов’язань. Зате потім можна буде сказати, що
Німеччина поважає європейський вибір України, цінить її важливість для
європейської стабільності й бажає конструктивної розбудови двосторонніх
відносин. У всякому разі, друга зустріч між Шрьодером та Кучмою цього року
може бути вже значно більш конкретною, результативною і успішною для обох
сторін. Але все залежить насамперед від України — наскільки вона буде готовою
ставити конкретні питання, опираючися на власні досягнення.
Німеччина не приховує, що погоджується стати «адвокатом
України» — але тільки коли переконається, що ситуація, в тому числі і з
інвестиційним кліматом, дійсно змінюється на краще. До якої межі може простягатися
«адвокатство» Німеччини — стане видно восени, під час наступних консультацій.
Про лобіювання ж України говорити, мабуть, іще зарано.
ДО РЕЧІ
Заплановане на 21.00 вівторка інтерв’ю Президента України
Леоніда Кучми і Федерального канцлера Німеччини Герхарда Шрьодера у прямому
ефірі Першого Національного було зірвано. Як передає кореспондент УНІАН,
за 7 хвилин до прямого ефіру Президент України і Федеральний канцлер підійшли
до телекамер, які були встановлені біля нової Ратуші Лейпцига. Однак за
2 хвилини до прямого включення Г. Шрьодер несподівано відкинув навушники,
заявивши, що він відмовляється від інтерв’ю і відійшов від Л. Кучми, —
повідомляє УНІАН.
На жаль, кореспонденту «Дня» на годину, коли верстався
номер, не вдалося отримати коментарі від керівництва Першого Національного,
оскільки у цей час і Вадим Долганов, і Ігор Сторожук, як повідомили їх
секретарі, перебували поза межами своїх службових кабінетів. Технічний
директор УТ-1 Сергій Федоров зазначив лише, що від європейських партнерів
нарікань на технічну недосконалість не було. Перший віце-президент УТ-1
Олександр Бутко відмовився від коментарів, сказавши, що коментувати нічого,
тому що ефіру не було. І порадив за коментарем звернутися в УНІАН, яке
розповсюдило це повідомлення. Натомість ми отримали свідчення журналіста
Олега Чорногорського, який спостерігав за перебігом подій безпосередньо
в телецентрі на Мельникова,42.
— Політики такого рівня зазвичай рідко з’являються у
прямих ефірах, але цього разу і Федеральний канцлер ФРН, і Президент України
люб’язно прийняли запрошення українських телевізійників. Вони з’явилися
перед камерами ще о 20.50. Їхні обличчя побачила центральна апаратна телецентру
в Україні. Постоявши 3-4 хвилини, Леонід Данилович поцікавився, у чому
справа. І почув відповідь — усе нормально, ефір за 7 хвилин. Ще кілька
хвилин глави держав змушені були спостерігати на моніторі те, що транслювалося
у цей момент на УТ-1. А це була (що б ви думали?) — «Вечірня казка»! Очевидно,
не витримавши перегляду українського мультфільму, Герхард Шрьодер роздратовано
скинув з себе мікрофон і пішов до залу переговорів. Залишившись наодинці
із здивованими українськими телевізійниками, український Президент розвів
руками і сказав: «Що ж ви привели нас? Якби знали, ми б краще витратили
цей час на корисні речі». І пішов доганяти роздратованого Шрьодера. Після
цього до пізньої ночі горіло світло у вікнах керівництва Національної телекомпанії.
Мабуть, робили висновки.
