Ще в передвиборний період адміністрація Клінтона не намагалася робити якихось різких рухів, аби з урахуванням антизахідних настроїв, які наростали в Росії, там не отримали перемогу, наприклад, «жириновці».
Ось чому перед самими виборами склалася дивна ситуація: якщо раніше США займали щодо Росії більш жорстку позицію, ніж Європа, то тепер навпаки. Останнього тижня перед виборами американська сторона саботувала готовність країн «вісімки» вжити економічних санкцій проти Москви у зв'язку з Чечнею.
Держсекретар США Мадлен Олбрайт однозначно заявила: «Ми вважаємо, що нашим національним інтересам, як і раніше, відповідає підтримка відносин із Росією, оскільки останніми роками ми доклали чимало зусиль на те, щоб вона з нами зблизилася». Додамо: і фінансових коштів.
Результатами виборів Білий дім тепер задоволений. Чи вдає, що задоволений. Принаймні секретар прес- служби Джо Локхарт і речник Держдепартаменту Джеймс Фоулі прокоментували вибори в Росії як демократичні. А помічник Клінтона з національної безпеки Сенді Бергер заявив, що вибори призвели до зміцнення помірних сил в Росії і, що через Думу тепер легше буде проштовхувати економічні реформи.
Американські агентства та преса в більшості своїй також констатують успіхи центристських сил до Держдуми Росії. Та чимало й скептиків. Зокрема, авторитетна «Нью- Йорк Таймс» пише: якщо на Заході вважають, що парламентські вибори в Росії продовжують політику демократії й ринкових реформ, то вони обманюють самі себе. Безсумнівно, що результати виборів означають серйозну перемогу прем'єр-міністра Володимира Путіна. А її досягнуто ціною порушення демократичних норм, бо Кремль використав підвладні йому телеканали, аби ганьбити Лужкова та його союзників. І що у Путіна (читай: проурядової коаліції в Думі) немає програми виходу з економічної кризи та реформ. Частина інших коментаторів теж уважає, що на виборах змагалися не різні програми подальшого розвитку Росії, а політичні сили, які ведуть боротьбу не за якісь конкретні ідеї, а за владу.
Від майбутньої Думи, вважає оглядач «Нью-Йорк Таймс», не треба чекати швидкого просування шляхом ринкових реформ і демократії. І що в міру наближення президентських виборів російська політика ставатиме дедалі бруднішою.
Цікаві й коментарі політологів. Майкл Макфол пише: «Я дуже стурбований. Тому що «Единство» не має справжньої програми. Тому що це віртуальна партія. Ми не маємо поняття, що в ній за люди. Ми дещо знаємо про трьох її керівників, а імена інших нам нічого не кажуть. Це погано, бо ми не знаємо, що вони робитимуть, прийшовши до влади».
