Під час саміту НАТО у Празі, що завершився минулої п’ятниці, Збігнєв Бжезинський був постійно в центрі уваги преси. Колишній радник президента Сполучених Штатів Джиммі Картера з питань національної безпеки (1977—1981), автор книги «Велика шахівниця» Збігнєв Бжезинський розповів у інтерв’ю Бі-Бі-Сі про деякі аспекти розвитку НАТО. Скорочений варіант розмови пропонуємо нашому читачу.
— Як ви оцінюєте минулий саміт НАТО?
— Це завершення другої фази розвитку Альянсу. Перша — з моменту створення НАТО в 1949 році й аж до розпаду СРСР — була пов’язана із захистом передусім Західної Європи від можливої радянської агресії. Друга фаза — подолання поділу Європи після поразки Радянського Союзу в «холодній війні». Тоді відбулося приєднання до НАТО Польщі, Чехії й Угорщини. І ось тепер у Празі, так би мовити, стара, коли хочете, класична Європа нарешті возз’єднується остаточно, після того, як сім країн отримали запрошення вступити до альянсу. Тепер безперервна лінія від Норвегії до Туреччини визначає зовнішній кордон євроатлантичного простору. Але історію не зупинити, й, отже, неминуча третя фаза в розширенні євроатлантичного простору.
— Що це означає? Передбачуване приєднання до Альянсу через п’ять-сім років Хорватії, Сербії, Македонії?
— Ні, не стільки це, скільки передбачуване приєднання до НАТО України, можливо, Грузії і — я цього не виключаю — Азербайджану.
— Ви неодноразово стверджували, що російсько-американські відносини важливі, але вони відрізняються від відносин Америки та Європи. Чому? Багато хто заперечить, що як ядерна держава, постійний член Ради безпеки ООН, як найбільша країна у світі, зрештою, Росія важлива.
— Африка також велика. Ну і що? Важливо те, що ви зі своєю землею робите. Валовий внутрішній продукт Росії порівнюваний із ВВП Нідерландів. Росія просто не належить до світових держав. Ядерна зброя... Що ж, це просто знаряддя колективного самогубства. Розпочали б ядерну війну — і Росія перша у ній постраждає. Щоб бути великою державою, сьогодні необхідно мати процвітаючу могутню економіку і сучасне суспільство. Це неможливо, якщо як у Росії, у вас кілька прекрасних міст, а через двадцять кілометрів від них відсутні опалювання й електрика. У Росії немає нормальних доріг. Як ви доїдете до Владивостока? Транссибірською магістраллю, яку не ремонтували з часів побудови? Треба бути реалістами: Росія велика країна, в її історії були і ганьба, і слава. Але вона потребує часу і приходу до влади справді пострадянського покоління, перш ніж вона почне швидко еволюціонувати і ставати по-справжньому європейською країною.
— На конференції «Трансформація НАТО» у Празі ви сказали, що не бачите Росію у складі НАТО. А якщо вона стане демократією і розвине процвітаючу економіку? Навіщо відкидати такий шанс із порога?
— Адже Росія не подавала заявки...
— Імовірно, тому що не хоче бути принижена відмовою.
— Росія, як і будь-яка країна, буде зобов’язана відповідати критеріям членства. Для неї ніхто спеціальних умов не створюватиме. Чи є Росія демократією? Ну-у, м’яко кажучи, відповідь буде неоднозначною. Ринковою економікою? Також поки не зовсім. Чи є цивільний контроль над армією? Справжнього поки немає, а колишній генерал КДБ у погонах не береться до уваги. Військовий бюджет повинен бути цілком прозорим і доступним для інспекцій інших членів Альянсу. Російське озброєння повинне бути адаптоване до стандартів НАТО. Зрештою, російські збройні сили повинні інтегруватися у військові структури НАТО в Європі, якими, за традицією, командує американський генерал. Якщо Росія цього коли-небудь по-справжньому захоче, то до її заявки, без сумніву, поставляться дуже серйозно.
