Польський парламент нещодавно ухвалив новий закон про люстрацію. Процедурою люстрації буде охоплено дипломатів, працівників муніципальних служб, керівників державних компаній, редакторів, журналістів, директорів державних і приватних шкіл, наукових працівників, нотаріусів. Згідно з нормами нового закону, усі вони мають заповнити так звану люстраційну заяву. Чи не є новий закон порушенням прав людини? Чи не призведе його введення в дію звільнення з посад людей, які були інформаторами чи агентами спецслужб у період комуністичного правління в Польщі? Про це розповідає в інтерв’ю «Дню» депутат польського сейму, член робочої групи з підготовки закону про люстрацію Збігнєв ГИЖИНЬСЬКИЙ.
— Чим викликана необхідність ухвалення нового закону? Адже досі існував закон про люстрацію.
— Закон, який існував досі, був дуже поганим. Старий закон про люстрацію охоплював обмежену кількість людей, які обіймали посади в державних і громадських установах. Новий закон визначає значно більшу кількість людей, до яких буде застосовано процедуру люстрації. Слід також зауважити, що дотепер люстрація здійснювалась судом. Кожен політик, який був агентом чи інформатором, мав подавати клопотання до суду. Тепер цього не треба робити, оскільки питанням люстрації буде займатися Інститут національної пам’яті. Цей державний орган має у своєму розпорядженні архіви таємних служб. Саме на Інститут покладено відповідальність давати сертифікат стосовно того, чи була конкретна людина за часів комуністичного правління агентом аби інформатором спецслужб. Списки таких людей будуть оприлюднені в iнтернеті.
— Чи не є цей закон порушенням прав людини?
— Ні. Цей закон не порушує прав людини. Тому що всі матеріали будуть публічними і перевіреними. Якщо у когось виникне питання щодо правдивості матеріалів, той може звернутися до суду і довести свою правоту в судовому порядку.
— Деякі оглядачі стверджують, що публікація списків може призвести до масових звільнень людей, які обiймають державні посади. Чи не є серед поляків занепокоєння з приводу ухвалення цього закону?
— Ні, люди не будуть втрачати роботу. Мова йде лише про з’ясування правди. У Польщі всі люди чекають на цей закон. Ми хочемо знати правду про період, який називався комуністичним. Таким чином наша країна стане третьою після Чехії та колишньої НДР, яка відкриває доступ до матеріалів секретних служб комуністичного періоду.
— Тобто ви стверджуєте, що людей, які зізналися про співпрацю з комуністичними спецслужбами, звільняти не будуть?
— Так.
— Чи існує у вас впевненість, що новий закон ухвалять сенатори, і коли це станеться?
— Упевнений, що цей законопроект пройде процедуру схвалення у сенаті. Адже партії, які проголосували за нього в сеймі, мають велику перевагу в верхній палаті польського парламенту. Очікується, що у серпні президент підпише цей закон, який на початку наступного місяця буде ухвалений сенаторами.
— Чи достатньо засобів і коштів має iнститут національної пам’яті, щоб справитися з поставленим завданням?
— Директор Інституту національної пам’яті Януш Куртика запевнив мене, що інститут буде готовий опублікувати списки після 1 січня 2007 року.
— Але ж у законі було написано, що це має бути зроблено через три місяці після набуття чинностi законом...
— У сенаті цей пункт буде змінено, тому що три місяці — дуже закороткий термін. Я знаю, що інституту дадуть шість місяців для виконання цієї роботи.
— Чи варто Україні ухвалити подібний закон?
— Це справа України. Ви самі маєте обговорювати цю проблему. Але моя думка полягає в тому, що всі посткомуністичні країни повинні мати такий закон.
— Хотілось почути вашу думку як депутата польського парламенту щодо відносин Польщі з Україною...
— Зараз дуже важливий момент у польсько-українських відносинах. У Польщі хочуть, щоб Україна і надалі залишалася нашим важливим стратегічним партнером. Президенти наших країн зустрічалися уже не один раз. Ми залагодили історичні проблеми: боротьбу між українцями і поляками, яка мала місце в минулому столітті. Зараз ми можемо думати і говорити про те, що буде. Як Польща і Україна будуть разом входити в Європу, структури Північноатлантичного союзу. На мою думку, Польща має бути послом України в Європі. Ми хотіли б, щоб Веймарський трикутник, до якого входять Польща, Німеччина і Франція, перетворився в чотирикутник iз включенням до нього України.
— А хіба таке можливе? І за яких умов Україна може вступити до цього клубу?
— Гадаю, таке входження може відбутися через розвиток культурних і економічних стосунків. Ми дуже багато експортуємо та імпортуємо один в одного. Це може бути дуже важливим моментом у наших вiдносинах.
— Як ви ставитесь до можливого відновлення в Україні вільних економічних зон? З цією ідею виступають представники антикризової коаліції.
— Вважаю, це цікава ідея. Вільні економічні зони добре себе проявили в Польщі. У нас залишилися старі економічні зони або, радше сказати, підзони, але нових немає. Тому відновлення вільних економічних зон в Україні може бути цікавим для розвитку відносин між нашими країнами.
