Єдиним кандидатом у президенти від об’єднаної білоруської опозиції став Олександр Мілінкевич — людина, про яку практично нічого не чули за межами Білорусі й мало що чули в самій країні. Однак учасники Конгресу демократичних сил, що відбувся в Мінську вихідними, обрали саме його. Щоправда, Олександр Мілінкевич переміг свого конкурента, лідера Об’єднаної громадянської партії Анатолія Лебедька, з мінімальним відривом — усього вісім голосів (399 — за Мілінкевича, 391 — за Лебедька).
Учасники конгресу представляли більшість опозиційних партій та громадських організацій Білорусі. У підписаній угоді вони зобов’язалися підтримувати обраного в неділю кандидата. Від Олександра Лукашенка опозиція вимагає не брати участі в президентських виборах, які, як очікується, відбудуться у 2006 році. У резолюції, прийнятій конгресом, міститься й ряд інших вимог: зокрема, гарантувати присутність опозиції у складі виборчих комісій усіх рівнів, скасувати дострокове голосування, розширити права спостерігачів. Конгрес також вимагає розслідувати справи про зникнення відомих у Білорусі людей та притягнути до кримінальної відповідальності винних.
Нагадаємо, до останнього моменту з’їзд об’єднаної білоруської опозиції передбачалося провести за кордоном. Як одне з можливих місць неодноразово згадувався Київ. Однак потім президент Лукашенко несподівано розпорядився надати своїм опонентам приміщення для конгресу й усіляко їм сприяти.
Посол США в Білорусі Джордж Крол, який був присутній на конгресі як спостерігач, заявив прес-центру Хартії’97: «Я вважаю, що вибори єдиного кандидата — це прозорий демократичний процес. Гадаю, великим успіхом є вже те, що політичні партії та організації об’єдналися. Тепер потрібно зробити наступний крок — спілкування з народом, наскільки це можливе у важких білоруських умовах». За відсутності потужних медіа- ресурсів білоруська опозиція збирається працювати з електоратом напряму: від дверей до дверей, від сім’ї до сім’ї. Згідно з різними оцінками, близько половини білорусів хотіли б змін. Опоненти Олександра Лукашенка готуються переконати їх, що зміни можливі й неодмінно будуть на краще.
Чи вдасться переконати людей у тому, що Олександр Мілінкевич — хороший лідер? Досі він залишався непублічною фігурою, був дуже популярним лише у вузькому колі гродненської «демократичної тусовки». Водночас, наприклад, Станіслав Шушкевич набагато пізнаваніший, але для багатьох насамперед як людина, «яка розвалила СРСР». Анатолія Лебедька також неоднозначно сприймають в Білорусі. Для одних він — «запроданець» Заходу, а студенти не люблять його за колишню роботу у владі. Олександра Мілінкевича підтримує Білоруський народний фронт. Для Москви це «націоналісти», з якими Кремль співпрацювати не буде. З іншого боку, чи багато користі від дружби Анатолія Лебедька з російським опозиційним Союзом правих сил?
Тим часом деякі експерти переконані, що Конгрес білоруської опозиції насправді затівався з метою висунення не просто єдиного, а конкретного кандидата — Анатолія Лебедька. Він найбільш розкручений з усіх опозиціонерів, за ним — досить непогані, за білоруськими мірками, ресурси Об’єднаної громадянської партії. Схоже, що на з’їзді сталася осічка. Після того, як колишній голова парламенту Станіслав Шушкевич зняв свою кандидатуру, в першому турі голосування брали участь Лебедько, Мілінкевич та лідер Партії комуністів Білоруської Сергій Калякін. У другий тур вийшли Мілінкевич і Лебедько. Ймовірно, передбачалося, що прихильники Калякіна проголосують за лідера ОГП, але... Насправді, Конгрес демократичних сил — лише перший етап передвиборної кампанії. Якщо після початку «бойових дій» єдиний кандидат з якихось причин випаде з гонки — наприклад, йому відмовлять у реєстрації, — його місце займе той, хто на конгресі отримав друге місце. Третій у цьому випадку також не зайвий, а запасний.
Олександр Мілінкевич вже запропонував своїм колишнім політичним конкурентам увійти до його виборчого штабу й посісти там «найвищі посади, що відповідають їхнім очікуванням і можливостям». «Найголовніше випробування для нас — чи зуміємо ми працювати в єдиній команді», — заявив він. Анатолій Лебедько у свою чергу зазначив, що результати голосування не змусять його піти з великої політики. «Я зможу замислитися над цим питанням лише тоді, коли Білорусь буде вільною демократичною державою», — сказав він. За словами Олександра Мілінкевича, програма єдиного кандидата вироблятиметься коаліційно. Її підготовкою займеться національний комітет, що буде сформований найближчим часом.
КОМЕНТАР
Леонід ЗАЇКО, голова ради Аналітичного центру «Стратегія», Мінськ:
— Якщо хочете, результат конгресу — це помилка лідерів Партії комуністів Білоруської (ПКБ), ОГП і Білоруського народного фронту, хоча частина БНФ лобіювала кандидатуру Мілінкевича. У цьому й полягає специфіка білоруської опозиції: вона хотіла б займатися своєю внутрішньою політикою в білих рукавичках, жодним чином не порушувати принципів демократії тощо. На конгрес, у якому я сам брав участь, прийшла значна кількість представників регіональних неурядових організацій, про яких ми взагалі мало чули. Можливо, вони й мають вплив у себе в районі... З одного боку, на дистанції президентських виборів ми позбавилися важковаговиків — Анатолія Лебедька та Сергія Калякіна. З другого боку, Мілінкевич, звісно, інтелігентна людина приємної зовнішності. Більшою мірою він був відомий як представник неурядової організації, що займалася культурологічними, історичними проблемами. Він не вплутувався в політичні битви, практично не стикався з жорсткою політичною протидією в Білорусі. Мені здається, він і його сім’я не до кінця розуміють, куди вони потрапили. Після оголошення результатів другого туру Олександр Мілінкевич вийшов на сцену разом з дружиною, дуже приємною жінкою, й у дусі американських президентів сказав, що тільки завдяки їй він чогось досяг у житті. Вони справляли враження людей, які виграли в лотерею автомобіль. Але річ у тім, що цей автомобіль без мотора.
Олександр Мілінкевич — не політик, він не має досвіду роботи з вулицею, з великою аудиторією, в нього немає досвіду виступів по телебаченню. Тому йому буде дуже важко. А наші опозиційні політики, мені здається, не підтримуватимуть його так, як зобов’язалися в підписаній декларації. Гадаю, вони зараз самі себе винуватять. Вони самі себе висікли.
Перешкоди, з якими зіткнеться Мілінкевич, дуже сильні. Ті ж Калякін і Лебедько вже проходили податкову й усі інші інстанції контролю. Я боюся, що знайдеться безліч підводних каменів, за які Мілінкевич зачепиться. Його зможуть до якогось моменту «підтримувати», як хлопчика для биття, а потім нашому демократичному руху доведеться починати спочатку. Для адміністрації президента Олександр Мілінкевич — найкращий кандидат від опозиції. У нього немає регіональних загонів «бійців», які вестимуть роботу. Покладатися на ресурси ОГП або ПКБ вельми сумнівно, тому що самі члени цих партій Мілінкевича не знають. Так, їм роздадуть його портрети, але в них не буде впевненості в тому, що вони говорять.
За основу програми єдиного кандидата від опозиції можна було б взяти роботу «Дорога в майбутнє», яку підготувала велика група білоруських експертів. Вона дає повну характеристику ситуації в різних сферах і пропонує варіанти виходу. Але, як ви знаєте, на пострадянському просторі перемагають не програми, а імідж. Білоруське суспільство дійсно чекає конкретних відповідей. Питання в тому, чи зможе Мілінкевич чітко їх артикулювати, чи буде в нього сильна команда.
ДОВІДКА «Дня»
Олександр Володимирович МІЛІНКЕВИЧ народився у 1947 р. в сім’ї вчителів (праправнук репресованого повстанця 1863 р., онук активіста білоруського руху 1920-х рр.). Закінчив фізико-математичний факультет Гродненського педагогічного інституту. Кандидат фізико-математичних наук, доцент. З 1969 р. працював у Інституті фізики Академії наук БССР. З 1976 р. викладав у Гродненському університеті. З 1990 по 1996 рр. — заступник голови Гродненського міськвиконкому. З 1996 р. — голова Гродненського громадського об’єднання «Ратуша», що було ліквідоване судом у 2003 р. У 2001 р. — один із керівників виборчого штабу кандидата в президенти Білорусі Семена Домаша. З 1998 р. — голова Білоруської асоціації ресурсних центрів. Нині — керівник програм «Фонду сприяння регіональному розвитку».
